О сиротілі, покинуті, загублені діти, які почасти навіть не знають імен своїх батьків, ставали героями ле­генд, міфів, трагедій і романів іще за часів античності. А в літературі Нового часу цю тему підхопили такі письменники, як Чарльз Діккенс, Генрі Філдінг, Ежен Сю, Гектор Мало, Альфонс Доде, Лідія Чарська й бага­то, багато інших. Це не дивно — адже історія такої ди­тини, як правило, пов’язана з драматичними поворота­ми долі, таємницями й випробуваннями. ... Читати далі »

Ця книга не для тих, хто любить легкі добрі історії; у ній багато втрат і болю. Історія Лілі Оуенс починається влітку 1964-го року, коли їй виповнилося чотирнадцять років і її життя закрутилося зовсім по іншій орбіті. Коли їй було чотири, в результаті нещасного випадку вона застрелила маму. Все, що залишилося їй від матері, – бляшанка з фотокарткою, парою рукавичок і маленькою дерев’яною іконкою Марії, на звороті якої стояв напис «Тибурон, П. К.». Єдина ниточка, що вела до мами. Лілі мріє вирости і з’їздити в ті місця, де колись жила Дебора. А батька вона ненавидить. І, здається, він її теж. Не варто, мабуть, і говорити про те, як живеться дівчинці без мате ... Читати далі »