«Прозорими росами ранок умився,
А я зустрічаю осінню біду:
І літо згоріло, і холод наснився,
І сонце зів
’
яло, як айстри в саду.
А вітер розгонистий рветься на волю,
Вистуджує душу, привносить в буття
Все те, що єднала насмішниця доля, -
І буйну жагу і гірке забуття…»
(Неллі Топська)
...
Читати далі »