Пономарьова Т.О. Світла особистість імперії темряви: В.Г. Короленко на Рівненщині: джерела, літературні дослідження та краєзнавчі нариси / Т.О. Пономарьова; Рівн. обл. краєзнав. музей. – Рівне: ВАТ «Рівненська друкарня», 2010. – 304 с.

Маючи самобутній талант і виняткову працьовитість, В.Г. Короленко залишив по собі велику літературну спадщину, частина якої безпосередньо стосується рівненського краю.  До так званого «волинського циклу» творів В.Г. Короленка належать оповідання: «В дурном обществе», «Лес шумит», «Йом Кипур (Судный день)», «Слепой музыкант», «Ночью», «Парадокс», «Без языка», «История моего современника», «Детская любовь», «Мое первое знакомство с Диккенсом», «Братья Мендель», «Эпизоды из жизни искателя», «С двух сторон».

У них ясно відчувається погляд дорослої мудрої людини, яка намагається з’ясувати глибоке коріння тих подій і процесів, які визначили його життєві пріоритети і смаки. В.Г. Короленко з натхненням описує побут, звичаї, легенди, природні та містечкові краєвиди, архітектурні споруди, історичні події далекого минулого, а також такі, що відбувалися на його очах. Але більш за все увага письменника прикута не до загальних характеристик соціуму, а до кожної конкретної людини з її болем та відчаєм, боротьбою за правду і кохання, талантом, сподіваннями і пошуками щастя. Короленко у своїх «волинських циклах» виводить на огляд читача близько 300 персонажів, чимала кількість яких цілком історична, тобто має реальних прототипів, описує представників майже всіх станів населення краю – поміщиків і селян, чиновників і військових , міщан і жебраків, ретельно вивчає та порівнює світ дитинства і дорослих, описує національні риси культурного життя різних народів, які мешкали тоді на Волині.

Дослідниця аналізує нечисленні документальні джерела, перш за все спогади самого письменника. Тетяна Олександрівна Пономарьова стверджує, що документальних джерел, які належать до рівненського періоду, збереглося дуже небагато. Насамперед, це «Автобіографія», а також листування з рідними та близькими. Найбільш інформаційно насиченими щодо Рівненщини є листи до О. Скабічевського, І. Лучицького, дружини (Е.С. Короленко), Рівненської міської думи і племінника В.В. Туцевича.

У монографії ретельно, до найменших подробиць, описано життєвий уклад та шлях усієї родини Галактіона Афанасійовича Короленка, який виконував в ту пору обов’язки земського справника, судового слідчого та повітового судді у Володимирі, Житомирі, Дубні й Рівному. Так, дослідниця ретельно описує особи матері письменника (Евеліни Йосипівни з родини Скуревичів), братів Юліана, Іларіона та сестер Марії та Евеліни.

Не оминає дослідниця й Рівненської гімназії. Доповнюючи свідчення В. Короленка з «Історії мого сучасника» інформацією з офіційних документів, спогадів інших випускників та службовців, Т. Пономарьова наблизилася до реального розуміння не лише тогочасного навчального процесу, але й людських доль, пов’язаних із цим навчальним закладом (Веніамін Васильович Авдієв, І. Лемпі, вчитель іноземної мови, який народився у Швейцарії, навчався в приватному закладі Песталоці, а в Рівному жив самотньо, без сім’ї й тужив за рідною землею). Т. Пономарьова порівняла описи в «Історії мого сучасника» з інформацією офіційних документів, які зберігаються в Державному архіві Рівненської області (додаток 13). Вона стверджує, що письменник згадує близько 20 прізвищ учителів і 30 – учнів гімназії.

Спогади про Рівненську гімназію переплетені гумором та сумом. Наприклад, історія із вчителем малювання А.Т. Стахорським, який разом з учнями побудував і розписав іконостас для гімназійної церкви, а в 1874 р. відкрив у Рівному одне з перших фотоательє. Але стосунки цього вчителя з рівненськими гімназистами були напруженими. У Рівненському архіві зберігається об’ява, яку поліція виявила на вулиці Тополевій: «27-го сего месяца на Тополевой улице произойдет любопытное зрелище. Нас 20 учеников вооруженных дубовыми палками со стрычками будем охотиться на «безволосого черта», который пребывает у нас под видом профессора Большой азбуки Стахорского. Действие произойдет в 9 часов вечера. Зрителей просят как можно больше. Представление бесплатное».

Неоціненним вкладом в дослідження Рівненського краю є розділ, присвячений короленківським адресам по Рівненщині (Радивилів, Дубно, Рівне, Корець, Клевань). Незважаючи на те, що репрезентовані у даній праці джерела розкривають не всі сторони життя майбутнього письменника на Рівненщині, їх можна вважати достатніми для розв’язання обраної теми. Авторка не прагне дати вичерпну відповідь на всі запитання, але своє завдання вважатиме виконаним, якщо введе у науковий обіг з відповідною інтерпретацією зібрані матеріали та викличе зацікавлення істориків, філологів, любителів літератури і тих читачів, яким дороге історичне минуле українського народу.

О. Підлужна