Вікторія Амеліна зі Львова не належить до відомих імен молодої української прози. ЇЇ дебютний роман, що з’явився друком у видавництві «Дискурсус» одразу ввійшов до числа помітних прозових подій 2014 року, принаймні, так про книжку говорять чимало колег-письменників, рецензенти. Немає сумніву - секрет такого доволі гучного дебюту – це те, що книжка, зокрема, й про Майдан. Але плюс в тому, що Майдан зображено не «попсово» і саме Майданом роман далеко не обмежується й не вичерпується.
«Синдром листопаду, або Homo Compatiens» — це роман, що вражає своєю глибиною. Як відомо, Homo Compatiens перекладається як людина, здатна співчувати. Герой роману, Костянтин Нечай, наділений здатністю відчувати чужі страждання і біль як свої власні. Завдяки цій унікальній особливості він може зцілювати людей, позбавляючи їх болю. Це його дар і його прокляття. Він невимовно самотній і одночасно пов’язаний невидимими нитями з людьми, яких він ніколи не знав, про існування яких і не здогадувався.
Події у творі відбуваються під час революцій, що прокотилися по всьому світу, в тому числі української Революції Гідності 2014 року. Майдан виступає у творі кульмінацією не тільки описаних подій, а й життя головного героя…
На думку Юрія Іздрика «це роман про співчуття і нашу здатність співпереживати іншим як, про єдину надію врятувати й зберегти цей світ, визволивши його від агресії, відчуження, недовіри… А ще - про те, що навіть найменше зло помножується, поширюється і не зникає само по собі…».
Роман Процюк пише, що роман «кличе у вир справжніх почуттів і вчинків. Видно, що він писаний не лише вправною рукою, але і чистим серцем».
Олексій Чупа впевнений, що «Листопад» багатьом імпонуватиме насамперед «натхненням та надією, хоча час і наніс нам глибокі рани... «Синдром листопаду» - одна з перших спроб ці рани якщо не лікувати, то хоча б з’ясувати для себе самих їх природу та глибину».
Але, саме кожен окремий читач, сприймаючи та інтерпретуючи твір, визначає своє власне «про що» написана книга.

Галина Конарчук