Крашевський Ю. І. Спогади з Полісся, Волині і Литви / Ю. І. Крашевський ; пер. з пол. та прим. В. В. Шабаровського. – Луцьк : Твердиня, 2012. – 244 с.

Костопільський краєзнавець і перекладач Володимир Шабаровський першим переклав із польської на українську книгу відомого польського письменника Юзефа Крашевського «Спогади з Полісся, Волині і Литви». Цей твір вийшов у Луцькому видавництві «Твердиня». Для точності перекладу пан Володимир скористався історичними та першоджерелами польською мовою.
Юзеф Ігнацій Крашевський (1812-1887) – один із найбільш відомих класиків польської літератури ХІХ століття, автор близько шести сотень томів творів, художник, історик, видавець і публіцист. Людина, закохана у Волинь, Полісся й місцевий український люд. В останні роки зросло зацікавлення цією постаттю на Україні. Насамперед це пов’язано із майже 20-річним перебуванням письменника на Волині та Поліссі. Тому чимале місце в його творчості займає українська, зокрема волинська, тематика.
Неоціненною скарбницею відомостей для волинських дослідників і любителів старовини є повість Ю. Крашевського «Спогади з Волині, Полісся й Литви» (Вільно, 1840), написана на основі власних спостережень автора і ґрунтовного вивчення доробку попередників. У «Спогадах» автор подає описи багатьох міст і сіл нашого краю, серед них – Луцьк, Олика, Чарторийськ, Колки сучасної Волинської області, Дубно, Острог, Млинів, Степань, Березне, Межирічі Корецького, Серники Зарічненського, Осова Дубровицького районів Рівненської області. Він не тільки проживав, побував у багатьох населених пунктах, писав свої незабутні твори, у них зобразив ці місця і їхніх мешканців, згадував у багатьох листах, а й ще залишив конкретні свої малюнки олівцем, пером чи аквареллю історико-архітектурного і фольклорно-етнографічного характеру.  Описи Крашевського привертають увагу вже й тому, що позбавлені сухості, це вдале поєднання документальної роботи і літературного твору, через те й захоплюють широке коло читачів.
Свідчення польського автора, що стосуються місцевої волинської, української людності є неупередженими, адже записані незацікавленою людиною, яка належала до іншої національності. Це власне становить їхню цінність: очима автора «Спогадів» маємо змогу глянути на себе збоку й підняти рівень самооцінки у власних очах, адже багато з того, що писав Крашевський в середині ХІХ століття, актуальне і донині.
Приміром, можемо переконатися, що як тоді, так і тепер, ми нічим не гірші за тих, хто гордо йменує себе європейцями. Ось як пише польський письменник:
«Поліський селянин, настільки був і є трудящий, стільки мав різних способів заробітку, що проти французьких, англійських, тим більше ірландських пролетарів міг назватися справжнім паном… Що стосується одягу, то він також далеко перевершує чистотою, навіть певною витонченістю, лахмани французів та ірландців. Немає настільки убогого чоловіка, котрий би на зиму кожуха, двох свит, принаймні, і теплого не мав убрання. Селянські забудови, хоча й непоказні, багато кращі всередині від тих вогких і просякнутих болотом землянок, в яких дрижить нещасний люд Ірландії. Низька, курна, без підлоги хата поліщука, є йому, через те що звик, мила й зручна. Взимку в нього тепліше, ніж у багатьох наших пристойних на вигляд будинках…». Ю. Крашевський зазначає, що пісні на Волинському Поліссі сповнені поезії: «Яке в них сильне почуття, які несподівані образи, яка барва правди!». Неперевершеність українських пісень відзначає кожен, хто їх чув. У Польщі люди так не співають. «Того, що на Поліссі, особливо ближче до Волині, народні пісні вражають навіть з погляду музики, ніхто, напевно, хто їх чув, не заперечить…».
Наш сучасник, українець ХХІ століття, найбільше любить говорити про своє важке життя і нарікає на політиків. Про що говорили наші предки півтора століття тому? Майже про те саме. Поліський селянин – «мовчазний, але ввічливий до чужих; як зачепити, то охоче балакає, аби говорити про панів, економів та про свою біду. У цьому неперевершений». Прагнення справедливості завжди було однією з чеснот українця. Це помічав і польський письменник: «Волинський люд має сумну міну, покірно кланяється і навіть падає до ніг за найменшу поміч або добре слово… Люд, послушний і добрий при повільному з ним обходженні, у серці гордий, довго пам’ятає образу, напевно, на час помсти. Пани, які забувають, що і вони люди, часто розплачуються життям за своє нелюдське обходження з ними. Але, навзаєм, що то за прив’язаність до добрих панів, що за почуття вдячності, яка його стійкість!».
Окрім опису рис характеру населення Волині й Полісся  у книзі «Спогади з Волині, Полісся і Литви» письменник висвітлив свої спостереження та розвідки про життя та побут волинян і поліщуків, їхній одяг, ведення господарства, традиції тощо. В ній чи не вперше широко показано і народне життя, і пам’ятки природи, історії та культури. У своїх етнографічних замальовках Крашевський виразно розділяє Волинь і Полісся. Але і там, і там українці виглядають в описах Крашевського однаково привабливо: «Хати на Волині чисті й охайні, хоча здебільшого побудовані з дрібних кавалків дерева і поліплені глиною; але вибілені чисто, з призьбою, оточені деревцями і плотом з землі та гною».
Багато з того, що хвилювало автора, є актуальним і тепер. Наприклад, розповідаючи про ярмарки на Волині, він бідкається, що люди мало читають. Нарікає на дороги, які в нашому краї мають вести прямо на небо, адже відомо, що рівна й весела провадить до пекла, друга – тяжка й вузька – на небо. Молодь, бідкається автор, ніде «так не шумить і не гуляє, ніде не марнує стільки дорогоцінного часу, сили й грошей», як у нас. Твір сповнений любові автора до Волині, Полісся, місцевого українського люду і заслуговує на увагу читача. Читаймо Крашевського. Тематика творчості Ю. Крашевського, особливо «Спогадів», є злободенною, допомагає пізнати себе та краще зорієнтуватися в розбудові держави, адже у нас ті самі проблеми, що й 150 років тому.

Степанюк Л. А.