Никогда мы не будем братьями ни по родине, ни по матери.
Духа нет у вас быть свободными – нам не стать с вами даже сводными.

Вы себя окрестили «старшими» - нам бы младшими, да не вашими.
Вас так много, а, жаль, безликие. Вы огромные, мы –  великие...

Багатьом нам  добре знайомі ці рядки. На  початку року на поетичному небосхилі України засяяла  яскрава зірка киянки Анастасії Дмитрук. Події на  Євромайдані надихнули випускницю Київської  політехніки, яка віршувала з 12 років, на створення  циклу Громадянської лірики. ЇЇ революційна творчість брала за душу своєю щирістю  і злободенністю. Незабаром один із віршів Анастасії був покладений на музику в братній Литві . Пісня «Никогда мы не будем братьями» у виконанні литовців (композитор Віргініус Пупшис, аранжувальник Гінтаутас Літінскас, хор Клайпедського музичного театру) «підірвала» Інтернет та стала одним із символів нової України. Приводом до нинішньої розмови, що предсавлена Євгеном Букетом на сторінках всеукраїнського тижневика "Культура і життя", стала прем'єра нової пісні литовських музикантів на вірш Анастасії Дмитрук «Молитва».
Анастасія Миколаївна Дмитрук народилася 31 січня 1991 року в Ніжині Чернігівської області. З 10 років мешкає в Києві. 2014 року закінчила фізико-технічний інститут НТУУ «КП1», здобувши кваліфікацію спеціаліста з інформаційної безпеки.
"...Все почалося з мого вірша «Никогда мы не будем братьями». Литовці прочитали, відчули і відтворили ті почуття музикою і голосом. Ми тільки влітку зустрілися і познайомились із ними у Литві, а таке враження - що знаємо один одного все життя. Вони неймовірно талановиті, веселі, щирі і такі мені рідні. Люблю їх дуже. Віргіс казав, що хоче заспівати не лише про боротьбу, а й про мир, і коли він прочитав мій вірш «Я нам мира у Бога вымолю» - написав музику, а разом із нею і новий шедевр -«Молитву» за Україну. Попереду багато пісень і вони ще обов'язково заспівають українською (беру це на себе). Нам легко з ними, ми дуже близькі по духу. Ми - сім'я, яка вже має два спільних творчих дітища. Це те, що єднає назавжди. Нас не стане - пісні залишаться навіки..."
У травні побачила світ  перша поетична збірка Анастасії «Верните нам наше небо». Михайло  Згуровський — ректор Національного технічного університету України, після знайомства з творчістю дівчини, виказав велику підтримку і запропонував бути  першим її видавцем.Так збулась завітна мрія. До збірки ввійшли вірші як громадянської, так і інтимної лірики за різні періоди  життя : починаючи з 1б років.
Про майбутні плани, Анастасія говорить так : "Україна завжди надихає, - просто не встигаю записувати. Нещодавно повернулася із Миколаєва, читала для воїнів батальйону «Фенікс» - то було найкраще, що зі мною траплялося за всю творчу діяльність. Дивилася в очі тим, про кого і для кого пишу - моїм героям, найкращим чоловікам України, які вже бачили або йдуть побачити війну за кожного з нас - безстрашні, мужні, незламні. То було диво, коли на весь полігон розлилася «Никогда мы не будем братьями» і ми всі разом, обійнявшись, її співали..."
Повна версія статті : Букет Є. Однолітки Незалежності. Анастасія Дмитрук : «Ми обов’язково переможемо!”//Культура і життя.  – 2014. - №35. – С. 5

Наталія  Оксанич