Якщо ви жодного разу не бачили землерийку, то подумаєте, що то звичайна сіренька і хвостенька мишка. Назву ці тваринки дістали від того, що «діяльність» цих маленьких ссавців проходить під землею в пошуках корму – комах і личинок. Водночас розпушують  землю в садках і городах. Під час такої «оранки» грунт насичується киснем. Землерийка менша й темніша, ніж миша, має чудесний ніс лопаткою, як у крота. Крім того, миші належать до сімейства гризунів, а землерийки  -  до класу ссавців, комахоїдних. Ще одна особливість - тваринка має  великий розмір мозку, у порівняні з масою тіла. Рід землерийки включає приблизно 300 видів, серед яких неважко заплутатися й фахівцю. У фауні Європи, в тому числі України, поширені тільки землерийки родини мідицевих, найдрібніші ссавці фауни, розповідає рівненський біолог Марія Савчук. Три види землерийок занесені до Червоної книги України. Це: бурозубка або мідиця, водяна землерийка або рясоніжка та білозубка велика. Один з видів – бурозубка мала – є найменшою тваринкою України. Довжина тіла якої шість сантиметрів, маса – до п’яти грамів. При першому знайомстві землерийка видається симпатичною і пухнастою тваринкою, яка не здатна завдати шкоди людині. Але коли ви спробуєте її зловити, то може добре вкусити. Спосіб життя землерийок пов’язаний із проживанням під землею. Рухливий спосіб життя змушує звіряток постійно полювати. Тому в сплячку вони не залягають. Для людини ця тваринка буває дуже корисною. Більше цікавого про незвичне маленьке звірятко ви дізнаєтеся зі статті:
Ступчук Л. Землерийки – не миші й не кроти / Л. Ступчук // День. – 2019. – 25-26 січ. – С. 32.

Підготувала Л. Стадницька