Людство завжди прагло зрозуміти довколишній світ, відшукуючи певні закономірності у явищах і в природі. Ідея гармонії Світобудови і Золотого перетину, що йде від вчення Піфагора про числову гармонію світу, є чи не найдавнішою науковою парадигмою. Це одна з «вічних» проблем, цікавість до якої зростала особливо в періоди найвищого розквіту людської культури. Краса і гармонія ставали важливими категоріями пізнання, навіть його метою, бо художник шукає істину в красі, а вчений — красу в істині. Виявилось, що «золотий перетин» містичним чином супроводжує усе живе й красиве. Нежива природа не знає, що це таке. Принцип золотого перетину — найвищий прояв функціональної і структурної досконалості цілого і його частин у природі, мистецтві, науці й техніці. Усюдисутність числа Ф та чисел Фібоначчі в живій природі дозволяє говорити про єдиний механізм їх виникнення та вказує на зв’язок усіх живих істот. Ці числа можна вважати математичним описом формотворних процесів. Золотий перетин сприймається як найбільш досконале єдине ціле. Людина може нічого не знати про число Ф, але у будові предметів, а також у послідовності подій вона підсвідомо відтворює елементи золотої пропорції. Розміри кредитних карток, візитівок, гральних карт, поштових марок, конвертів, столів, малярних полотен, екранів, отворів вікон, дверей мало різняться від золотого перетину. Про прагнення людства зрозуміти навколишній світ, відшукати певні закономірності в природі й опанувати гармонію Світобудови, захопливо розповідає: Григорчук М. «Золоте ірраціональне число» / М. Григорчук // Світогляд. – 2017. – № 6. – С. 42–60.

Підготувала В. Максимчук