«Усі в театрі були закохані в неї. Жінки, чоловіки, молоді, старі. До речі, старих серед нас не було: вся трупа тоді була молодою. Коли ми сходилися всі одночасно до великого фойє на збори чи на репетицію, кожному з нас кортіло сісти так, щоб краще бачити В. Чистякову. Дивитись на неї було насолодою! Якусь неймовірну силу тяжіння, чарівну привабливість випромінювала вся ії істота — кожен рух, поворот, погляд рідкісно виразних фіалково-синіх очей. Були серед акторок красивіші за неї, але ніхто не міг зрівнятися з нею неповторною чарівністю. Море жіночості. Пісня жіночості!" — це сказала актриса про актрису».
Мистецький і життєвий шлях Валентини Чистякової невіддільний від театру  "Березіль", акторські пошуки сягають корінням у творчі відкриття Леся Степановича Курбаса, тому сьогодні ім'я В. Чистякової для нас — не лише театральна легенда, а й втілення історії українського театру першої половини XX ст. До вашої уваги стаття Сергія Гордєєва, присвячена творчості  актриси : Гордєєв С. Знову бачу чарівну Мірандоліну, тужливу Оксану, трагічну Катерину…» Творчість Валентини Чистякової//Кіно-Театр. – 2016. - №1. – С.39-42

Народилася В. Чистякова в російській артистичній родині оперного співака, соліста Великого театру Миколи Петровича Чистякова. Сама атмосфера життя сім'ї Чистякових, де все дихало театром, сприяла виробленню її індивідуальних здібностей, поглядів, смаків. Від дитинства навчалася мистецтва співу, танцю, малювання, гри на фортепіано.
У роки юності жила в Москві, брала участь у гімназійних виставах. 1918 р. переїхала разом з батьками до Києва, де вступила в балетну студію М. Мордкіна, а з 1919 — брала уроки хореографії та пластики у студії Б. Ніжинської. Сценічну діяльність почала в "Молодому театрі" (1918-1919) під керівництвом Леся Курбаса, зустріч з яким визначила особисту і творчу долю актриси. Сама Валентина Чистякова цю зустріч називала «головною подією свого життя». Через рік молоді люди побрались. Вони були прекрасною парою, в сім’ї панувало рівноправ’я. Закохані прожили разом десять щасливих років. А потім був арешт Леся Курбаса і згодом розстріл. А Валентина весь цей час з надією чекала свого коханого арештанта і вже неживого чоловіка...

Валентина Чистякова прийшла в "Молодий театр " з певними поглядами на сценічне мистецтво, що знайшли безпосереднє відлуння в естетиці цього театру. Лесь Курбас і його сподвижники "мріяли ставити на своїй сцені твори класиків світової драматургії, а також п'єси сучасних українських авторів, які ще не побачили світла рампи. Театр намагався осягнути передову театральну культуру.
3 1919р., коли радянська влада "злила" "Молодий театр" з Державним драматичним театром, перейменувавши його на Перший державний драматичний театр УСРР імени Шевченка, В.Чистякова працює в цьому театрі до 1920 p., тобто до роз'єднання обох колективів. У цей період Лесь Курбас уважно стежить за розвитком творчости В. Чистякової. Робота над роллю Марії в його новій виставі за п'єсою Т. Потешера "Свобода" стає якоюсь мірою початком сходження до майбутніх акторських вершин, до ролей, які актриса пізніше зможе назвати творчими "віхами".

А в майбутньому... Праця з Лесем Курбасом, сповнена сміливих пошуків, нескінченних експериментів, стане для В. Чистякової справжньою школою майстерности, утвердженням її неповторного таланту.  І першим таким спектаклем для неї, як і для багатьох українських акторів, спектакль, якому судилося увійти в історію національного театру, — "Гайдамаки" Т. Шевченка. Високий професіоналізм, висока культура слова, тонке відчуття партнера, ансамблю, стилю — ось що вирізняло цю виставу з-поміж багатьох інших, що йшли в ті роки на українській сцені. Про молоду актрису заговорили... "Особливо прекрасною була Оксана-Чистякова. Вона була втіленням самої поезії ", — залишив пам'ятку у своїх спогадах про цей спектакль  видатний артист І. Мар'яненко. Образ шевченківської героїні, яку втілила В.Чистякова, став її найвищим творчим досягненням раннього періоду, що позначив мистецьке спрямування актриси до ролей лірико-драматичного плану.
У червні 1920 р. група акторів Першого державного драматичного театру ім. Т. Шевченка, яка раніш належала до "Молодого театру", створює новий театральний колектив на чолі з Л. Курбасом — Київський драматичний театр ( "Кийдрамте" ). Новому театрові в листопаді 1920 р. Наркомат освіти УСРР надав назву Державний мандрівний зразковий театр. У 1920-1921 pp. цей театр працював у Білій Церкві, Умані, Харкові. В цьому театрі В. Чистякова поряд з образами героїчного репертуару (Нора —"Ляльковий дім" Г. Ібсена, Ярина — "Невольник" М. Кропивницького) з успіхом починає грати комедійні та гострохарактерні ролі (Мірандоліна — "Господарка готелю" К. Гольдоні, Оришка—"Пошились у дурні" М. Кропивницького, Перша відьма—"Макбет" В. Шекспіра та ін.).

Справжнього розквіту акторська обдарованість В. Чистякової досягає в театрі "Березіль" (з 1935 р. — Харківський драматичний театр ім. Т. Шевченка), провідною актрисою якого вона була протягом кількох десятиріч (1922-1959). Його створенням Л. Курбас завершив етап багаторічних новаторських пошуків, що втілили в собі ідею оновлення українського театру, були сміливим кроком в утвердженні експериментальної основи сценічного мистецтва, зокрема й акторського.
За роки роботи у "березільський період" (1922-1933) вона зіграла понад двадцять ролей. Серед її найцікавіших робіт цього періоду — Меліна ("Золоте черево" Ф. Кроммелінка), Лі-Ті-Фу ("Мікадо" А. Саллівана та У. Джільберта), Ізабелла ("Жакерія" П. Меріме), Ярославна ("Яблуневий полон" І. Дніпровського), Любина ("Народний Малахій" М. Куліша).

Період творчої зрілости Валентини Чистякової — 30 -50-ті pp. Вони позначені співпрацею з Крушельницьким-режисером. "Так вже склалося, що всі мої зрілі, визначні роботи були зроблені після Курбаса, — підкреслює В. Чистякова, розповідаючи про свою творчість. — Але успіх їх пояснюється, перш за все, тією "закваскою", яку я отримала, виховуючись під його керівництвом . Ми, березільці, завдяки курбасівським "штудіюванням", мали добре поставлені голоси, еластичні м'язи тіла та емоційно-сприйнятливі серця. Завдяки його школі ми стали добрим матеріалом у втіленні творчих задумів цього великого майстра, але головне — ми були однодумцями" .
Актриса Валентина Чистякова увійшла до театру яскраво й упевнено. ЇЇ мистецтво відповідало часові, відбивало дихання і ритм епохи. Тому природно, що, коли вона залишила театр та перейшла на педагогічну роботу до Харківського театрального інституту, їй надходили листи, сповнені захоплення й подяки.
Великий і плідний шлях В. Чистякової, яка створила близько ста сценічних образів, аналіз її методу роботи над роллю дає всі підстави стверджувати, що різноманітні грані мистецької спадщини Л. Курбаса проступали в творчості його учениці, що традиції, естетичні принципи режисера іскрами спалахували в її художніх здобутках, в її видатних роботах, які стали складовою української сценічної культури.

Наталія Оксанич