Ця книга унікальна. Це перше повне видання оригінального тексту спогадів української романістки Зінаїди Тулуб ( 1890-1964). Історичними романами «Людолови» та «В степу безкрайнім за Уралом» зачитувалося не одне покоління. Текст спогадів понад півстоліття пролежав на полицях архівів. Їх скорочений варіант уже видавався понад двадцять років тому, однак історична та літературна цінність мемуарів змусила знову повернутися до творчості письменниці. Наслідком цього стало видання повного тексту спогадів Зінаїди Тулуб «Моя жизнь», які вона створила по поверненні із дев ’ ятнадцятирічного ув ’ язнення і заслання. «Большую и сложную жизнь прожила я на свете. Много видела, встречалась со многими людьми, так или иначе вошедшими в историю, и теперь, когда пришла я к последней черте, когда смертельная и неизлечимая болезнь подтачивает мои последние силы - хочется запечатлеть на бумаге хоть главное…» . Ці спогади сповнені не тільки численними цікавими і маловідомими фактами з життя кінця XIX – XX століття сіл і міст Російської імперії, а й розповідають про історію чотирьох поколінь родини Тулубів. Зінаїда Тулуб була реабілітована і звільнена «за відсутністю складу злочину» в 1956 році. Сталінський тоталітарний режим не зломив письменницю. Пройшовши через тортури допитів, Ярославську в’язницю, табір «Ельген» на Колимі, заслання в Казахстан, Зінаїда Тулуб не втратила гостроти розуму, точності пам’яті і виразності письма. Мемуари свідчать, що «жахи» часів царизму, які використовувались комуністами для зомбування населення, були набагато менші, ніж пекло створеного ними ГУЛАГу. На жаль, передчасна смерть не дозволила письменниці завершити спогади. Їх оповідь уривається на подіях лютневої революції 1917 року.