Франсуаза Саган , справжнє ім’я якої Ф. Куарез , стала найвідомішою французькою письменницею нашого століття. Вона представниця сучасної жіночої прози, засновник нового типу художньої мислення. Своєю творчістю ця французька письменниця спричинила появу новітнього стереотипу жіночої поведінки, пріоритетами якої стала потреба в самовдосконаленні та самореалізації в різних сферах буття. Свій псевдонім письменниця запозичила з роману відомого французького письменника Марселя Пруста «У пошуках утраченого часу», однією з героїнь якого була герцогиня Саганська .
Франсуаза Саган (Куарез) народилася 21 червня 1935 року в сім'ї багатого провінційного промисловця в місті Кажар. Освіту здобула в найкращих релігійних навчальних закладах Франції. Навчалася в Сорбонні, але покинула університет заради письменницької праці. Перший роман «Добридень, смутку!» (1954) зробив її скандально відомою в 19 років. Показовим було те, що рання і гучна слава не затьмарили її розум. Успіх Саган багатьом здавався незбагненним. Життя серед представників богеми, до складу якої вона входила, письменниця вдало поєднувала з наполегливою творчою працею. Один за одним з-під її пера виходили романи, які приносили їй світове визнання: «Дивна посмішка» (1956), «Чи любите ви Брамса?» (1959), «Дивовижні хмари» (1961), «Сигнал капітуляції» (1965), «Краплина сонця в холодній воді» (1969). До 1991 року письменниця видала 22 романи, 2 збірки новел, 7 п'єс, 3 книги нарисів. У всіх цих творах вона намагалася викласти свої думки, погляди на сучасний світ, звичаї та літературу. Відчувалося, що її гнітила сірість і духовне убозтво «суспільства проживання», змалювання нею богемного чи елітарного середовища було зумовлене неприйняттям способу життя міщанства, що набуло глобальних масштабів. Саган була відома і як суспільний діяч, публіцист. Вона порушувала проблеми моральної та духовної кризи серед молоді, захищала права людини. Паризька квартира письменниці стала найвідомішим літературним салоном у Франції, який відвідували не лише письменники, а й дипломати та прем'єр-міністри. Найвідоміша представниця жіночої прози завжди повторювала, що любить швидкість і азарт. Однак ці захоплення призвели до негативних наслідків: часткової алкогольної залежності, а згодом — і захоплення наркотиками. У 1995 році Саган була умовно засуджена і притягнута до відповідальності за вживання та зберігання кокаїну. їй загрожувало значно серйозніше покарання, якби в справу не втрутився тодішній президент Франції Ф рансуа Міттеран, котрий високо цінував літературний талант письменниці. У лютому 2002 року вона знову була умовно засуджена, цього разу за ухил від сплати податків. В останні роки свого життя Саган мешкала в Онфлері, містечку на півночі Франції, разом із сином і близьким другом. Померла письменниця в місцевій лікарні 24 вересня 2004 року від серцево-легеневої недостатності .
Франсуаза Саган – велика письменниця, яка подарувала Франції і світу безсмертні книги про вічне кохання. Вона написала сорок книг, сорок простих і трепетних історій кохання. За перо зазвичай бралася тоді, коли не могла не писати. «Я пишу інстинктивно, як живу чи дихаю». Її творчість відрізняє пронизлива осіння легкість і сум, кожного разу Франсуаза Саган заново розповідає про осіяння і розчарування трепетного світу жінки, світу, де так рідко трапляються хвилини пристрасті і так часто хвилини розлуки. До уваги читачів збірка найкращих романів великої французької письменниці, історій, які відрізняються справжнім французьким шармом і тонким психологізмом.