Головна
»
2014
»
Лютий
»
26
» Загублений світ Сергія Лопатюка
|
12:02
Загублений світ Сергія Лопатюка
|
|
Всім відомі життєписи "бідних художників" (таких як Ван Гог, наприклад), чия творчість так і не була затребувана за їх життя. Однак пізніше ними стали захоплюватися, їхні картини коштують мільйони, публіка співає дифирамби і т. п. У цих легендах є дещо заспокійливе: справедливість, мовляв, торжествує. Але ніхто не задумується про тисячі "вангогів", що так і не стали відомими. Вони розсіяні по провінції і тому практично не мають ніяких шансів. Тому, що художника створюють овації, без шанувальників не буває слави. Потрібно, щоб знайшовся той, хто ці овації зуміє організувати і шанувальники аплодуватимуть.
У журналі
"Photographer"
за 2013 рік, № 6-7 у рубриці "Історія фотографії" надруковано матеріал
Сергія Воронцова "Загублений світ Сергія Лопатюка"
.
Імені Сергія Лопатюка не знайти в історії української фотографії ХХ століття. Як, зрештою, імен багатьох інших фотохудожників, якими можна і треба гордитися. Одному Богу відомо, скільки унікальних фотоархівів загинуло на території нашої країни хоча б тому, що їх нікому було передати. Однак не все так погано, якщо знаходяться сучасники, котрі з повагою відносяться до митців попередніх епох. На сторінках журналу "Photographer" опубліковані роботи Сергія Лопатюка. До них варто дуже уважно придивитися, адже це - висококласні художні твори. Цей матеріал присвячений творчості скромного викладача фізичного факультету Чернівецького університету. Далеко не всі його знайомі знали, що він займається фотографією, а якби й знали, то не надали б цьому значення. Хоча його роботи друкували у Великобританії, експонували у Литві, Росії та інших країнах. Лопатюк ніколи не знімав чернівецькі красоти. Він був зосередженим на іншому, цікавішому. Це світ радянських Чернівців, котрий, за великим рахунком, ніхто й не намагався відобразити. Дивні міські персонажі: містяни, двірники, діти, карлики, старі на табуретах біля воріт, або у двориках.
Світ особливої чернівецької екзотики. Світ радянських Чернівців - це загублений світ, світ філософів мимоволі. Коли не потрібно брати участь у гонці за збагаченням, не потрібно піклуватися про завтрашній день, лишається розмірковувати про саме життя.
Виявляється, реалії життя Сергія Лопатюка ніяк не перекликалися з його світлинами. Кажуть він був добрим, як всі таланти, веселим, "перспективним" у області фізики, і ще мав кілька фатальних недоліків, що шкодили йому більше ніж іншим. Він помер молодим. Наших оплесків, очевидно, і не чекав. фотографував для себе. Не робив на це ставку. Не ліз в художні ряди. Це була його приватна справа. Просто хотів щось сказати, що словами не виразити. Хотів давати жити для душі.
Повний варіант статті:
Воронцов С. Затеряный мир Сергея Лопатюка / С. Воронцов // Photographer. - 2013. - №6-
|
|
|
|
|
| Всього коментарів: 0 | |
|
|
|
