Перш ніж замовляти нову страву ми пробуємо її на смак. Володимир Даниленко "Кохання в стилі бароко" - Куштуйте:
"Зло заразне, і якщо не знищити його джерело, то воно захопить у серцях людей великі території."
"У цій країні, де земля народжує стільки геніїв, що не знає як від них здихатись, де жінки в спальнях скидають одяг красивіше, ніж дерева листя, де найабсурдніша думка стає реальністю, де циніки оголошуються святими, а святим накладають анафеми, де злодії пишуть

закони під свої злодійства, де є усе, а для повного щастя у річках не вистачає лише крокодилів, у цій країні Баал-Зебуб почував себе вдома."
"Історія завжди хвилює, як загадкова жінка, - думав, пересікаючи засніжений майдан, - та коли приступиш до неї ближче, побачиш
зморшкувату бабу з обвислими грудьми і неприємним запахом із рота."
"... жінку Бог дає чоловіку, як цукерку чи дулю за його поведінку..."
"Всі знали, що такі жінки просто так ні з ким не зустрічаються, а конвертуються за вигідним валютним курсом. Тому ніхто в ліцеї навіть

не робив спроб зав'язати з нею ближчі стосунки."
"У підземних переходах продавали волошки й конвалії. У жіночих сумочках вимогливо пищали мобільні телефони в яких, ледь стримуючи
бажання, спрагло тріпотіли чоловічі голоси." "Сільські жінки старіють раніше за міських, - думав чоловік, - вони сприймають свій вік спокійно, як неминучість початку й кінця цвітіння, бо вони - частина дикої природи, серед якої виростають і вмирають. А міські жінки - тепличні квіти. Вирощені в оранжереях, вони вважають, що старість можна обдурити або відтягнути її візит, тому перецвітання для них пов'язане з внутрішньою драмою."
Відгуки про книгу:
"Жанрова природа „Кохання в стилі бароко" сприймається як добрий коктейль різних романних форм. Тут тобі й інтелектуальний детектив — без крові, зате з напруженим, міцно вибудуваним сюжетом. І витончена Love Stoiy з динамічним та драматичним перебігом подій - палкою
пристрастю, ревнощами, сварками й трагічним фіналом, себто всіма хрестоматійними жанровими атрибутами. На локальному рівні маємо численні історичні екскурси, що, разом узяті, ніби софійська мозаїка, складаються на справді поважний київський епос."
(Ярослав Поліщук, ЛітАкцент)
"Цей містичний детектив Володимира Даниленка, написаний у формі кросворду, показує історію України як сон, з якого іноді

пробуджується наше суспільство. Українські гетьмани, шляхта, буржуазія, священики, міщани проходять перед читачем, наче калейдоскоп історичної кінохроніки. І в цій фрагментарності за пишними декораціями минулого і сучасного Києва, скроєними за лекалами необароко, ніби взятого з філософії Хав'єра Роберта де Бентоса, відчувається та духовна напруга і передчуття кінця світу, які панували під завісу XX століття."
(Ганна Лобановська, День)

Анжела Хамедюк