Горін С. Монастирі Луцько-Острозької єпархії: пожертви, поховання, книгодрук / С. Горін // Пам’ятки України. – 2013. - № 4. – С. 6-15

Чернецтво, як одна з найважливіших інституцій Церкви, постійно привертає увагу дослідників, які намагаються з’ясувати і висвітлити всі аспекти функціонування монастирів. Зрозуміло, що чим далі ми віддаляємось від подій сивої давнини, тим обмеженіші можливості дослідників у зв’язку з невеликою кількістю збережених документальних свідчень або й узагалі їхньою відсутністю. У даному матеріалі розглядається релігійно-культурне значення волинських монастирів. Як зазначає автор, вибір теми обумовлений тим, що ідеалом східнохристиянського чернецтва, сформульованим Св. Теодором Студитом, є особливе служіння Церкві, спасіння душі, яке досягається лише шляхом відсторонення від світського життя. Попри це, обителі не могли бути цілком ізольованими від соціуму і одним з аспектів їхньої діяльності був релігійно-культурний. Дослідники й раніше цікавилися цим питанням, але зосереджували свою увагу переважно на друкарській справі та переписуванні книг у монастирях, функціонуванні при них шкіл. У запропонованому матеріалі увага крім цих питань зосереджується на документальних свідченнях про пожертви чернечим спільнотам від вірних, поховання в обителях, наявність у них чудотворних ікон й існування шпиталів. Стаття супроводжується таблицями та ілюстративним матеріалом.

Анжела Хамедюк