Для нашого читача, напередодні такого великого свята, як День Перемоги, хотілося б нагадати ще раз про відомого українського письменника, учасника Великої Вітчизняної війни – Олеся Гончара. Студбатiвцем розпочав він вiйну у надросянських боях, закiнчив мiнометником, звiльняючи Європу. Ця дорога довжиною майже в чотири роки позначилася могила­ми його бойових побратимiв. "Якщо лишуся живим, розповiм про вас..." , - клявся молодий солдат Гончар перед свитлою пам'яттю друзив. I вiн вижив, вижив, щоб написати правду про вiйну:

Я вiрю в пiсню, як молитву,
I смерть, здається, на вiйнi
Щадить мене в найтяжчих битвах
За... недоспiванi пiснi.
Ці рядки з книги О. Гончара « Прапороносці ». У книзі змальовано не просто солдат, юних лейтенантiв чи замполiтiв, а донедавна мирних людей. Автор показав конкретну, реальну людину, розповiв правду про подвиг солдатiв-украïнцiв, про ïхнiй внесок у перемогу над фашизмом. ОлесьГончар возвеличив образ рядового украïнця не за якийсь героïчний подвиг, а за важку щоденну працю, завдяки якiй наближалася Перемога. Олесь Гончар показав у романi героïзм, муж­нiсть i непохитнiсть воïнiв. Вiйна вбивала i калiчила, руйнувала особисте щастя, сiм'ï, забирала рiдних i близьких. Але вона була неспроможна зроби­ти ïх рабами, знiвечити духовно. Вiйна - це випробування духовноï i грома­дянськоï зрiлостi, яке показало, що нашi воïни смiливi i безстрашнi, вони не збiднiли духовно у жорстоких боях, а навпаки, змiцнiли, загартувалися.

Скрегоче залізом округа,
Смертю повітря фурчить.
Я знаю той ступінь напруги,
Коли вже ніщо не страшить.

Роман Олеся Гончара «Людина і зброя» — це яскравий художній документ років війни, в якому письменникові вдалося відтворити злет патріотичного духу свого народу, загартування їхніх душ на війні як важкого випробування. Письменник розкриває саму сутність війни, створюючи образ руйнівної сили; глибоко розкриває проблему вибору, перед якою стає молода людина на війні, підносить красу кохання, яке незнищенне навіть у страшні історичні часи. Головними героями твору є студбатівці, колишні студенти, які залишили студентські лави задля того, щоб захищати рідну країну. Юнаки, яким у такому віці треба було б насолоджуватися життям, змушені гинути, але вони не знають егоїстичних інтересів, повністю підкорюючись відчуттю партіотизму, стаючи прекраснішими душею у своєму горінні.
Олесь Гончар трактує війну не тільки як важку необхідність, бо коли рідному народові загрожує знищення, необхідно дати опір ворогові. Романи Олеся Гончара — це глибоко психологічні замальовки епічної картини страшної нищівної війни, це твори про гартування людського характеру, про цінність людської особистості, про силу патріотизму і про нікчемність зради. День 9 травня - День Перемоги. День незабутній, святий для всіх нас, визволених від фашизму. День кожного, хто жив у двадцятому столітті. Він усіх зачерпнув болем і горем, радістю перемоги, надією в те, що після такої війни вже нічого і ніколи не буде поганого. У цей день ми завжди згадуємо тих, хто зустрічав його у травні 1945 і тих, чиї могили є по всій Європі.