Сьогодні мова піде про книжку, яка за підсумками минулого року стала чи не найбільш обговорюваною після "Записок самашедшого", але вже з іншої причини: через небажання чиновників визнавати історію власного народу та відмову автора приймати премію із рук влади. Книга дуже гарно написана і читається дуже легко, викликає змішані відчуття. Охоплює почуття гордості за повстанців Холодного Яру, які, без підтримки ззовні, сподіваючись тільки на себе, вели збройну боротьбу з більшовиками. А ще таке відчуття, що книга написана про сьогодення. Ті ж самі проблеми з лідерами, що і сьогодні. Коли кожен "тягне ковдру на себе", думаючи тільки про свої амбіції, нехтуючи спільною справою. Але який в нас героїчний народ! Роман відтворює одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок української історії — боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади у 1920-х роках. Створено його на базі історичних документів. Робота автора тривала майже 13 років. Вікіпедія дає ще декілька цікавих подробиць про подальшу долю твору: Цей твір отримав кілька літературних премій: переможець конкурсу «Книга року-2009» Всеукраїнського рейтингу Костянтина Родика, переможець премії «Айстра». Ліга українських меценатів на конкурсі «Ярославів вал» віддала першість твору в номінації «Кращий історичний роман». У лютому 2011 р. Комітет з Національної премії України ім. Т.Шевченка за роман «Залишенець. Чорний ворон» визначив Василя Шкляра лауреатом Шевченківської премії 2011 року в галузі літератури.
4 березня 2011 року Василь Шкляр звернувся до Президента України Віктора Януковича з заявою, у якій просив «врахувати в Указі з нагоди нагородження лауреатів Шевченківської премії моє прохання про перенесення нагородження мене Шевченківською премією на той час, коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника».(кінець цитати)
У невдовзі потому оприлюдненому указі Президента України В. Ф. Януковича №275/2011 від 4 березня 2011 року «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка» Василя Шкляра не згадано. 17 квітня 2011 р. у Холодному Яру Василю Шкляру вперше в історії України була вручена так звана Народна Шевченківська премія. Вручення відбулося біля пам'ятника на місці останнього бою отамана Василя Чучупака. Кошти на неї були зібрані меценатами та звичайними громадянами України (що є безпрецедентним випадком за 20 років незалежності України).