Назву кн ижки «Котилася торба» Василя Махно хочеться одразу продовжити: з високого горба. Так ось одразу налаштовує на сакрально-міфологічний настрій. «Котилася торба» – мікс подорожніх нотаток, ностальгійних спогадів, культурологічних роздумів-розвідок та літературних описів. Мікс вражень та інформації, емоціо та раціо Інтелектуальна й емоційна біографія автора.
Книга за структурою нагадує джазові імпровізації. Не тому, що автор досить багато пише у своїх есеях про музику Луї Армстронга. А радше тому, що книга не має обмежувальних рамок, на кшталт «прокрустового ложа» абетки, географії. Книгу можна читати непослідовно, — як з точки зору розділів, так і з точки зору, власне, вибору есеїв. По-друге, мозаїчною є структура есеїв. Їх формують, зокрема, спогади, цитати, описи, діалоги, історії людей і речей. Те ж саме з часами ─ вони перемішані, переходять один в інший, з легкістю змішуються, опадають на дно, піднімаються вгору. Іноді видається, що в книзі минуле-теперішнє зливаються в одне й існують одночасно. Власне, «Котилася торба» наштовхує на оту циклічну неперервність, проявлену у вічному відродженні та переродженні. Але читати її цікаво.

Васюк Наталя