Без творчості Василя Бикова сьогодні неможливо уявити не тільки сучасну білоруську літературу, а й широкі розлоги європейського і світового красного письменства. Його оповідання та повісті, перекладені багатьма мовами світу, стали духовним надбанням мільйонів людей планети. Зовні в поставі та в обличчі цієї скромної, заглибленої в себе, в свою душу людини, який став, як тепер модно казати, «брендом», знаковою особою, символом Білорусі ще з 60-х років ХХ століття, не було нічого визначного, героїчного. Василя Бикова в людській юрбі могли сприйняти за представника будь-якої звичайної професії. Він був частинкою плоті й крові народу. Неповторне Слово письменника не сплутаєш із жодним іншим. Воно бореться за правду і справедливість у людському бутті, відстоює людяність у людині. Як стверджував сам письменник, доля кожної книги залежить від того, скільки в ній «закладено від правди народного життя». Творчість Василя Бикова саме завдяки граничній правді й щирості блискуче витримує перевірку часом. Вона має виразно білоруські національні корені, обличчя, душу і водночас своєю винятковою духовною наповненістю, моральним максималізмом, активним гуманізмом органічно вливається в течію світової культури. У книзі, яка пропонується українським читачам у перекладі Валерія Стрілка, гідне місце зайняли повісті Василя Бикова «Круглянський міст» (1968), «Паска» (1962), «Покохай мене, солдатику» (1995), «Вовча яма» (1998), «Афганець» (1998). Хай кожен, хто візьме томик у руки, пройде слідом за автором шляхами його героїв, вбачать виразно змальовані характери і переживе правдиво подані людські почуття. Твори тематично, за стилем не схожі, написані в різні часи, але їх єднає гостра моральна проблематика, соціально-аналітичний, психологічний реалізм письменника. Ноти болю, а часом навіть відчаю не заглушують у його душі та творчості голос віри у свій народ. Недаремно книгу-сповідь «Довга дорога додому» він завершує такими рядками : «Щодо мене, певно, мій логос песимістичний, хоча душа моя прагне оптимізму. Як писала колись велика Леся Українка: «Без надії сподіваюсь»… В Україні Василя Бикова і його творчість знають давно. Але підростають нові покоління українців, і тому буде незайвим нагадати їм знов про історію життя народів і про одного з найкращих письменників сучасності.

Без

Без