Василь Володимирович Биков народився в місті Вітебську в 1924 році. У 1941 році він знаходився в Україні, коли Німеччина напала на СРСР. Спочатку сімнадцятирічний Биков копав траншеї - потім подався добровольцем до Червоної Армії. Кілька років після війни продовжував служити і повернувся до СРСР тільки в середині 50-х років. Там Василь Биков почав працювати як журналіст для газети "Гродненська правда". Також у цьому десятилітті, почали виходити його перші новели, найзнаменитіші з яких – «Сотніков», «Обеліск», «Піти і не вертатися», та «Дожити до сходу сонця»
Літературне досягнення письменника лежить в у його реалістичних, хоча із ліризмом, описах битв Другої світової війни, переважно з невеликою кількістю персонажів. У жорстокості зіткнення вони стикаються з моральними дилемами як у формі їх ворогів, так само і у межах їх власного Радянського світу, обтяженого ідейно-політичними обмеженнями. Новели Бикова не відповідали офіційній версії війни. Це привело до звинувачень автора у «брехливому гуманізмі» від деяких червоноармійських генералів. Биков - один з авторів, якими найбільше захоплюються у колишньому Радянському Союзі. У 1980 році він був нагороджений почесним званням Народного Автора Білорусі. Василь Биков є представником тієї літератури про Велику Вітчизняну війну, яка отримала згодом визначення «література лейтенантів», тобто літератури, представник якої сам воював, сидів в окопах, бачив подвиг у буденній роботі солдата.  Крім того, В. Биков завжди був упевнений, що саме війна допомагає розкрити суть кожної людини, оскільки основною проблемою стає самосвідомість людини перед лицем смерті. За межами його рідного краю, Василь Биков - найвідоміший білоруський автор. Його книги були перекладені на багато мов світу.  Биков писав свої твори рідною білоруською мовою, та сам переклав більшість з них на російську мову. Вплив Бикова на культуру його країни залишається дуже великим. Протягом декількох років він жив за кордоном, та повернувся на батьківщину лише за місяць перед смертю. Пам'ять його складного життя та безкомпромісної позиції стосовно війни тільки збільшить його вплив на національне життя Білорусі.