«Ліпше бути ніким, ніж рабом,
адже згодитись бути рабом – теж позиція»

В.Шевчук

Коли за вікном накрапає осінній дощ а перший несміливий сніг стрімко летить на землю - тротуари перетворюються на різнобарвні струмки парасольок. Саме в таку негоду, попри невеселі думки, навіяні настанням холодів, пропоную тобі, шановний читачу, взяти до рук книгу відомого сучасного прозаїка, Лауреата Шевченківської премії, житомирянина Валерія Шевчука та поринути у світ пригодницько-фантастичного світу. На сторінках повісті автор реалістично зображує життя однієї людини в абсурдному світі за допомогою підкресленої умовності. Персонажі повісті – люди самотні, а тому приречені на непорозуміння. Контакти між ними тільки зовнішні, вони не зачіпають їхніх душ…Героїв повісті переслідують постійний страх та тривога. Почуття страху відчуває і головний герой Олізар. Він мучиться і страждає свідомо, через певну ірраціональну силу. Проте свято вірить у те, що своїм терпінням зменшить силу зла. Його пісня – бунт, який підносить Олізара над страхом, недосконалістю, смертю. «Тоді він заспівав туди, в той пролаз. Хай назвуть його тисячу разів вар”ятом, хай піддадуть і тортурам, - ця його пісня не повинна вмерти – це надпорив його й велич!» Зрештою, Олізар реалізовує свою свободу вибору, незважаючи на те, що цим вибором є смерть. У повісті В. Шевчука розв’язання посталих проблем буття залежить від конкретної особистості. Автор залишив головному герою свободу вибору, бо вона завжди залишається в людини як можливість реалізації свободи. Повість «Птахи з невидимого острова» інсценізована та поставлена в театрах Києва та Львова.