Він був скульптором, режисером, драматургом… Взагалі-то Кавалерідзе хотів бути архітектором. Але за навчання на архітектурному факультеті Київського художнього училища потрібно було платити 100 рублів на рік. Таких грошей у батьків не було. Батько Івана Петровича був із грузинського князівського роду, нащадки якого оселилися в ХІХ ст. на Полтавщині, одружився з українкою Калиною Кухаренко. Тому юнак пішов на скульптурне відділення, до майстерні Федора Балавенського, де навчання коштувало в десять разів менше. Але потрібні були гроші на інструменти, матеріал для ліплення, книги. Тож Кавалерідзе підробляє статистом у Київському оперному театрі. І ліпить, ліпить… Йому замовляють скульптурні портрети. Під час своїх київських гастролей йому позує сам Федір Шаляпін. Лише через 45 років скульптор доведе ті позування до логічного кінця й увінчить легендарного співака у скульптурній композиції. А потім було навчання в Петербурзі, згодом – у Парижі. Це був час незабутніх вражень та зустрічей. Навесні 1911 року окрилений паризькими враженнями юнак повернувся в Київ і за короткий термін створив проект пам’ятника княгині Ользі. В цьому ж році Кавалерідзе запросили працювати  художником-оформлювачем на приватній кінофабриці, де бере участь в оформленні фільмів»Анна Кареніна» та «Крейцерова соната». Практично всі сценарії до фільмів Іван Петрович писав сам. До власного створення п’єс він звернувся в 1960-ті роки, будучи в поважному віці. Про цікаві сторінки життя геніального українського скульптора в Парижі, Києві та про критику його творчості зі сторони чиновників, ви дізнаєтеся, коли прочитаєте статтю:
Дорош Є. Три іпостасі Івана Каваларідзе :до 130-річчя від дня народження / Є. Дорош // Пенсійний кур’єр. – 2017. – 14 квіт. – С. 11.

Підготувала: Людмила Стадницька