Українська діаспора у Фінляндії, Швеції, Норвегії та Данії бере свій початок з часів Ярослава Мудрого, коли Єлизавета Ярославна – найстарша його донька – була віддана 1045 р. заміж за норвезького князя (конунга) Гаральда Сміливого. На сватанні Ярослав Мудрий зауважив, що молодий, який не мав на той час ні держави, ні грошей, повинен чимось себе уславити, щоб шлюб не був нерівний. Довелося Гаральдові з нечисленною дружиною вступити на службу до візантійського імператора та здійснити-таки чимало лицарських подвигів. Добуваючи славу, майбутній норвезький король устигав також складати пісні, найпопулярнішою з яких стала присвячена Єлизаветі ( «про руську дівчину із золотою гривнею…»).
Загалом, сучасна українська громада в країнах Скандинавії не є чисельною порівняно з іншими регіонами Європи, а тому не може істотно впливати на спосіб життя в кожній з держав.

Задорожний М. П.Українська діаспора Європи. Країни Скандинавії / М. П. Задорожний // Географія та економіка в рідній школі. - 2016. - № 11.- С. 34-38.

Підготувала В. Максимчук