За роки незалежності Україна, маючи значний економічний та інтелектуальний потенціал, жодної копійки не витратила на формування свого іміджу за кордоном. Кількісно менші за українців народи – євреї, поляки, греки, серби, вірмени, грузини, албанці, чеченці, цигани приковують до себе значно більше уваги. Але за останні десятиліття українці без жодного зусилля з боку держави поволі входять у свідомість світу. Особливо це показово в американському та європейському кінематографі.

Російське кіно на противагу американському та європейському  активно формує негативний образ українців, що нагадує традиції радянського агітпрому – усе, що стосується українців, подається в зневажливій риториці Це проекція російських міфів про українців, як про меншовартісний, штучний народ, створений ворожими Росії західноєвропейськими країнами, що, як небезпечний вірус, несе виклики російській ідентичності, тому російське кіно мобілізує націю для боротьби з українством. Українця зображують карикатурно: це злочинці, зрадники, люди заземлені, примітивні. Зневажливе прізвисько «хохол» стало естетичною нормою, що тішить слух російського глядача і роздмухує його ксенофобські настрої.

У західному кінематографі, навпаки, створюється образ українців, як сучасного народу, розумного, вольового, цілеспрямованого, винахідливого, з почуттям гумору, глибокого, здатного до екстремальних випробувань.

Стаття Володимира Даниленка «Якими зображують українців у зарубіжному кінематографі?» (Українська культура. – 2016. - № 3-4. – С. 88-93) – це своєрідний огляд фільмів української тематики, створених режисерами різних країн у різний час, починаючи з «Тараса Бульби» Джей Лі Томпсона 1962 року і до найсучасніших картин.

Тож, якими бачать зарубіжні режисери українців?

Читайте журнал і дивіться фільми, які вас зацікавлять.

Анжела Хамедюк.

.