Нещодавно перечитала історичний роман Петра Угляренка «І був ранок, і була ніч…(Гальшка)», і ніби окунулася в 16 століття нашого рідного краю.

Цей роман— перша спроба на Україні відтворити долю Гальшки в художньому творі. Адже це була одна з найяскравіших українських жінок.

Батько – православний український князь Ілля Острозький. Мати – позашлюбна донька польського короля Сизігмунда І Старого Беата Костелецька. Здавалося б, доля мала бути милостивою до Єлизавети (Ельжбети, Євдокії, Гальшки) з самого народження, осипаючи її життєвий шлях немислимими щедротами. Та, власне, ще до народження Гальшка отримала величезні володіння, міста й маєтності – з заповіту батька. Ілля Острозький так і не дочекався доньки, помер наглою смертю – чи то від гарячки, чи від підлого отруєння. На смертному одрі він заклинав і молив дружину Беату й брата Василя-Костянтина жити в мирі та злагоді – ніби передчував майбутні чвари та драми.

Всім , хто цікавиться минувшиною рідного краю раджу прочитати цей роман.

В. Бендюг