Саме взимку, темними сумними вечорами хочеться прочитати якусь літературну новинку, котра б розважила, надихнула або бодай здивувала. Саме такі очікування справдились після прочитання прози сучасного англійського письменника Фішера. Тібор Фішер народився у 1959 році в Лондоні в сім’ї угорських емігрантів. Отримав освіту в Кембриджському університеті, працював журналістом. Перший роман автора «Гірше не може бути» (1993) був удостоєний престижної премії Бетті Траск. «Колекційна річ» — веселий та віртуозний роман, у якому оповідачем виступає старовинна ваза. Ваза, що пройшла через велику кількість рук і пережила за довгі століття безліч пригод. Ваза, що здатна сама розповісти свою історію і робить це з величезним задоволенням...
Ось декілька рядків « на пробу » . « У мене їх була ціла планета... Всюди була. Все бачила. Серйозно. Справді, думаєш, для тебе настали надзвичайно важкі часи? Робота, дай-но вгадаю, викликає саму ненависть? Послухай — мене взагалі використовували, як кому заманеться - вигадували, виліплювали, виставляли, видурювали, викидали та ще й видавали бозна за що. Я була і чашкою для мильної піни, й оцетницею, й урною з прахом, і скринькою для коштовностей, і пасткою на пацюків, і келихом для вина, і нічним горщиком, і дверною підпорою, і плювальницею, і божеством, і попільничкою, і музейним експонатом, і відерцем для вугілля. Якщо сидіти тихо, не метушитися й змиритися, просто жах, що з тобою можуть зробити люди. Що мені тільки не довелось пережити, через що довелось пройти — незважаючи на знання більш ніж чотирьох тисяч мов... »