18:08
Тетяна Ковтун. Вирій загублених душ
|
|
Рідко коли назва книжки зачіпає за живе так само, як і гострий газетний заголовок. Розповідь про українську еміграцію на початку двотисячних років наслідує традиції авантюрного роману. Книга дає привід для обговорення деяких актуальних соціальних та економічних проблем. Один з головних героїв роману має реальний прототип. Це трудяща людина, зігнута роками і хворобою. Чоловік мріє хоч на хвилиночку птахом облетіти рідне село і, зрештою, досягає своєї мети, коли приїжджає до Соболівки в оточення найближчих йому людей.
Головною ж героїнею роману є його дочка Аня. На початку двотисячних років після закінчення університету вона намагається самоствердитися як педагог, а згодом – як підприємець, але зазнає фіаско. Керована «досвідченою» матусею, героїня швидко зрозуміла й прийняла, як закон: у цьому світі кожен – сам за себе. І стало їй на батьківщині тісно, закортіло чужого вирію-раю… Летіла туди як на крилах, вірячи у свою щасливу зорю. Нелегальна робота в одному з італійських готелів - лише початок. Згодом Аня долає нелегкий шлях до свого нового статусу – громадянки Франції, працівниці авторитетної дипломатичної установи. Обдарованість, гострий розум та особливий душевний склад допомагають молодій жінці пристосуватися до життя в інших країнах і з гідністю реалізувати себе як особистість.
Не вигадана, а "збірна", історія - доля простої українки-заробітчанки. Не "мило", не казка, не водевіль, а згусток недалекого минулого, важкого сьогодення, невизначеного майбутнього.
Петрук Інна
|
|
|
Всього коментарів: 0 | |
|
|