Кулик О., протоієрей. Терниста дорога : життєвий шлях і пастирська діяльність архімандрита Мефодія (Сибіковського) (1902-1978). / протоієрей, О. Кулик. - Рівне :  О. Зень, 2014. - 120 с.

Книга протоієрея Олександра Кулика « Терниста дорога» (Рівне : О. Зень, 2014) це вже третя книга автора. Перегорніть перші сторінки книги і ви не залишите її не прочитаною. Зі сторінок видання оживає постать архімандрита Мефодія (Олексія Сибіковського) (1902-1978) – українського патріота, священнослужителя, нашого земляка. Його життя є прикладом пастиря - патріота України та незалежної Церкви. Народився священик 1902 року у с. Решуцьк (нині Рівненського району) в багатодітній родині. Ще змалечку хлопчиком він разом з дідусем Михайлом - паламарем, любив ходити до храму. Це і визначило подальшу долю Олексія Сибіковського. Родина посилає здібну дитину на п’ять років навчання до Рівненського реального училища. Далі була Волинська Духовна семінарія в Кременці (1921-1927), курси православної теології при Варшавському університеті. Архімандрит Мефодій був високоосвіченою людиною і свідчення цьому насамперед те, що він володів кількома мовами: латинською, грецькою, польською, білоруською, німецькою, старослов’янською, російською. Згодом, після навчання, служив помічником настоятеля у церкві с. Ясениничі (Рівненського району). Цікаво читати спогади жителя с. Милостів (Рівненського району) про те, що заняття священик проводив виключно українською мовою і всі його поважали. Він тісно співпрацював з товариством «Просвіта». У 1942 році, після смерті дружини, архімандрит приймає постриг у чернецтво. У вересні 1942 року він стає настоятелем Дерманського монастиря (Здолбунівський район). З 1 січня 1945 року переведений на посаду настоятеля Білівського скиту (нині Білівські хутори Рівненського району). Настоятель був заарештований НКВС у 1948 році і засланий у мордовські табори на 10 років. Звільнений у 1956 році. Реабілітований 1993 року. Завершив своє богослужіння у Миколаєві, де і похований. Працю священика архімандрит Мефодій розумів як особливу місію задля українського народу. Він все своє життя виборював святу Українську Церкву. Книга містить чимало цікавих спогадів, зокрема, товариша по навчанню в Рівненському реальному училищі лікаря п. Раєвського. Багатий архівний матеріал влучно доповнює оповідь та розкриває соціально-економічне становище краю, стан Православної церкви 20-30-х років на Волині, окреслює місце Православної церкви в політичному, культурному і духовному житті українського народу. Книга написана талановито, з великою любов’ю, читається на одному подиху.
Кожан Н. М.