Вітаю Вас, Гість
Головна » 2013 » Липень » 30 » Таня Малярчук. Біографія випадкового чуда
13:52
Таня Малярчук. Біографія випадкового чуда
 В  українській  літературі,  на  думку  літературознавців,  існує надзвичайно  цікава  лінія жінок–чарівниць художнього слова. Її розпочала Ольга Кобилянська, а згодом продовжили  Ніна Бічуя (60 -70 -х рр. ХХ ст.) та Галина Пагутяк (80 – 90 – х  рр. ХХ ст. ). На початку ХХ ст. її підхоплює і з новою силою розвиває Таня  Малярчук.  Таня Малярчук - особлива і захоплива. Вона має винятковий літературний талант, вона - надзвичайна літераторка з вражаючим відчуттям мови. У її прозі дивує  якась передчасна і надмірна дорослість: вона дивиться на світ очима людини з   великим внутрішнім досвідом та особливим баченням світу. Таня Малярчук автор книг Ендшпіль Адольфо, або троянда для Лізи, 2004, Згори вниз. Книга страхів, 2000,  Як я стала святою, 2008,  Говорити, 2007, Звірослов, 2009, Божественна комедія (2009), Біографія випадкового чуда, 2012.
   Головна героїня "Біографії випадкового чуда" Лєна - добросердна дівчина, яка допомагає нещасним людям і бездомним тваринам, забуваючи про власне життя. Усі герої книги мешкають у містечку Сан-Франциско, за гротескним життям якого можна побачити прозору алегорію сучасного українського буття. "Біографія випадкового чуда", напевно, допоможе  скласти уявлення про сучасну українську антропологію.  Наприклад, чому українці п'ють горілку у немислимих для західних європейців дозах? Тому що "горілка - це індикатор морального і матеріального стану суспільства. Її п'ють не тому, що вона є, а тому, що немає нічого іншого. Ані роботи, ані віри, ані майбутнього. Коли з'явиться хоч одне з трьох, горілку не питимуть".
   Таня Малярчук пише про дівчинку Лєну, яка почала шукати чудо ще з дитячого садка. У Лєни в житті все завжди було не по-людськи, починаючи з імені. Лєну, як і всіх дітей українського міста Сан-Франциско, вчили, що треба бути Оленкою і не зраджувати пам'яті дідів-прадідів, які померли за Україну, хоча дід Лєни був іще живий. Вихователька-росіянка в садку сказала, що з Лєни вийдуть великі люди, і розповіла Лєні про райдугу і чудо. Виховательку вбила кульова блискавка, і в Лєни в житті так усе й пішло: не по-людськи.
   Лєна дружила із найбільш затюканою однокласницею, яку називала Пес, росла разом із поколінням інтелігенції, включно з батьками, на базарі, який раптом став центром життя. Потім – не нашкрібши досить хабаря – вступила не на філософію і не на фізику, а на фізкультуру. А потім раптом зрозуміла, що окрім неї, ніхто не захистить бродячих псів, яких здають у китайські ресторани, і інвалідів, яким треба прийти й стояти в черзі, щоб отримати інвалідний візок.
   Таня Малярчук – можливо, найбільш багатообіцяючий прозаїк в Україні. Вона не дозволяє собі обірваних сюжетних ліній чи персонажів, які не виконують важливої ролі для сюжету. Але що важливіше, ніж технічна майстерність, це що її роман крає серце. Він живий, і він не про ідеологічну боротьбу чи історичну несправедливість, а про людей, добрих, злих і нещасних. А також про чудо. Хоча, найбільше чудо для нас всіх – це те, що в сучасній Україні пише автор із таким запасом людяності.

 

Категорія: Прочитайте книги | Переглядів: 1080 | Додав: читалка | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]