Про ці заклади мало хто знає. Між тим, вісім таборів для військовополонених НКВC СРСР, і досі впливають на геополітичні процеси. Аби ще раз привернути увагу як влади, так і громадськості, редакція часопису «Музеї України» підготувала до друку спецвипуск з найбільш резонансними матеріалами  міжнародного розслідування діяльності трьох гігантських концтаборів НКВС – Козельщина, Путивль, Старобільськ. Хочу запропонувати вам одну із статей цього випуску автора і редактора журналу «Музеї України» , координатора Фонду пошуку «Путивльський концтабір» Віктора Тригуба. Створені після приєднання до СРСР Західних областей України та Білорусі, концтабори прийняли тисячі поляків. Потім молдаван, румун, естонців, латишів… Практично скрізь відбувалися розстріли, люди помирали від хвороб…На жаль, преса сконцентрувалася лише на розстрілах поляків в Катині, демонстративно ігноруючи трагедії інших націй. Особливо страшною виявилася фактично невідома трагедія полонених і арештованих, після початку війни у червні 1941 року. Можна майже впевнено стверджувати, що більшість з них були розстріляні, а всі документи спалені… Це вже є трагедія не лише поляків, а й країн Балтії і особливо Молдови… Нинішнє керівництво Росії знову засекретило старі архіви НКВД, тож інформацію зібрано з відкритих джерел, книг, які встигли опублікувати у  роки гласності. Короткий огляд концтаборів НКВС, де утримувалися військовополонені з кількох держав на території УРСР :

• Старобільський табір у Луганській області, через яких пройшли поляки та прибалти.
• Путивльський табір – поляки, прибалти, молдавани.
• Козельщанський табір – Полтавська область – поляки, молдавани.

Увагу заслуговує спорудження дороги Новоград – Волинський - Львів , де використовували до 25000 полонених!

• Ровенський табір – поляки.
• Криворізький табір – поляки.
• Запорізький табір – поляки.
• Єлено-Каракубський , Сталінська область – поляки.

І необхідна цитата з розсекречених Москвою документів:
25 сентября 1939 года Берия подписал приказ "О строительстве дороги Новоград-Волынский — Ровно — Дубно — Львов ", в соответствии с которым в качестве рабочих должны были использоваться 25 тысяч военнопленных. .. ...На 1 декабря 1939 г. в Ровенском лагере содержались 14 211 поляков, включая 3 офицеров, 1634 младших командиров, 12 482 рядовых, 62 беженцев; в лагерях Наркомчермета — 10 172 человека. На многих предприятиях военнопленные не были обеспечены элементарной одеждой и обувью и в результате не могли выходить на работу. Те же неотапливаемые помещения, то же отсутствие постельных принадлежностей, то же отвратительное питание, что неоднократно приводило к отказу военнопленных принимать пищу. В Криворожском лагере участились случаи отказа столовых кормить военнопленных из-за неуплаты за их питание. Месяцами не выдавалась зарплата.

Доля польських полоненних більш-менш відома. І трагічна… Менше пощастило  6000 військових, поліцейських, громадських діячів країн Балтії, яких привезли до Путивльського концтабору буквально перед 22 червня 1941 року. В кількох документах згадується, що когось перевезли до Старобільського табору. Можливо, лише їх і встигли евакуювати до Сибіру… Фактично у той же час, завершалася зачистка від соціально ворожих елементів, територія Молдавської СРСР, Буковини, Бессарабії.

Яка доля могла чекати на «активных контрреволюционеров», активистів буржуазних партій, поліцейских и жандармів, офицерів царської румунскої армії, крупних торгівців, у глухих, нікому не відомих концтаборах? Якраз почалася війна! Румунія, громадянами якої були молдавани, оголосила війну СРСР! Підтримали Гітлера і у Прибалтиці… Німці швидко наступали. Почався хаос і паніка. Вагонів не вистачало для вивозу заводів, партійного активу… Навіть архів ЦК КПУ не встигли вивезти! Від ідеї гнати заарештованих дорогами теж відмовилися – колони створювали затори, полонені втікали за будь-якої нагоди. Сталося так, що і Путивльський і Козельщанський табори опинилися на вістрі проривів німців, коли вони замикали кільце довкола Києва… У доступних  документах ні про евакуацію, ні про втечу полонених нічого не зафіксовано. Залишається єдина і найстрашніша версія – масове вбивство. Табори знаходилися у глухих місцях! Довкола Путивля ліси та болота… Ймовірно, сформували команду копачів, які утримувалися окремо. Арештованих викликали партіями, пустивши чутку про евакуацію. Відвівши від табору - розстрілювали. Можливо, і з кулеметів… Похоронна команда швидко скидала трупи, разом з речами у ями. Йшла нова партія… Час у них був! Факти свідчать, що навіть у прикордонному Володимир-Волинському, Львові, встигли вбити тисячі людей! Німці проводили ексгумації за заявами родичів. У полонених родичі були далеко… Не дивно, що про ті замасковані могили ніхто не знав. До 1991 року, вони були під наглядом КДБ.
Концтабори НКВД СССР продовжують зберігати свої страшні таємниці…


http://www.museum-ukraine.org.ua
http://katynfiles.com/content/book-katyn-1.html

Н.Оксанич