Карпович В. Світлотіні : поезії / В. Карпович. – Київ : ЛА «Друге дихання», 2018. – 54 с.

Книги земляків особливо тепло відгукуються у серцях краян. Не виключення і збірка поезій Володимира Карповича «Світлотіні» (2018) подарована автором з дарчим написом «Читачам обласної бібліотеки на щастя  та добро!».

Володимир Карпович народився у м. Рівне 5 листопада 1961 року у вчительській сім’ї. Закінчив Київське відділення Московського фізико-технічного інституту. Працював науковим співробітником Інституту металофізики Національної академії наук України. Кандидат фізико-математичних наук. Певний час жив і працював у Канаді, зараз – в Австрії. Захоплюється гірськими лижами, походами і поезією.

Збірка «Світлотіні» – художні спостереження за людиною у сучасному багатогранному світі. Поезії автора відтворюють почуття людини – біль, смуток, надію, любов. Один із віршів – згадка про місто дитинства, перше кохання: «Рівне – місто зелене, тиша парків, садів…».

У книзі домінують лірична та морально-філософська поезія, зорієнтована на загальнолюдські цінності. «Здається ще мить – в тебе з’являться крила, і тіло метеликом вилетить в світ. Для тебе уже все на світі можливе! Дай, Боже, натхнення почати політ!» («Окрилення»). «Чи можуть звичайні люди, війну назавжди спинить ?», «О, Боже даруй ще сили, для чого на світі жить. І те, що ми так хотіли, для тебе усе ж здійснить!» («Ще не все»).

Є у віршах й зачарування життям та красою і неповторністю кожної миті, подарованої нашим часом: «Я – доня і мама, я – промінь і сонце, я – частка життя, що не зникне ніде. І завтрашній день передам своїй доньці: Одна заховається – друга зійде» («Мамине сонечко»).

Н. Кожан