Не стало одного з найвидатніших українських поетів 20 століття, визнаного лідера шістдесятників, що з натхненням жонглера закручував в одну поетичну орбіту і золоту цибулину, і теорію відносності, і ридаючі, як леви, синхрофазотрони, і випрані штани, і ленінські фанфари, і зворушливу бабусенцію, і Чорнобиль, і Рух, і дух. І легендарні сценарії, за якими було створено наші найкультовіші фільми: «Пропала грамота», «Криниця для спраглих», «Камінний хрест», - так сказав про одного поета інший, Іван Малкович. Місяць тому він видав останню прижиттєву збірку поезій Івана Драча з віщою, як тепер розуміємо, назвою «Вийшов з радіо чорний лев…».
Поширений варіант біографії Драча містить інформацію про те, що він народився «у сім’ї працівника радгоспу». Сам письменник розповідав про родину: «Мама була неграмотною, проте володіла унікальним словесним багажем. Мене завжди вражало багатство її мови. Батько не любив радянської влади, тікав від колгоспу куди очі дивляться. Учителював і в далекому Дагестані. Забрав туди маму з моїми двома старшими братами, і це врятувало нашу родину від голоду 1932-1933 років. Потім уже повернулися на Київщину в Теліженці, де я і з’явився на світ».
По закінченню школи Іван Драч викладав російську мову і літературу в семирічці села Дзвеняче того ж Тетіївського району, згодом працював інструктором Тетіївського райкому ЛКСМУ. Після трагічної служби в армії вступив на філфак Київського університету, звідки незабаром був «виключений через творчі та політичні погляди» - хоч і вступив 1959-го до комуністичної партії.
Певний паралелізм поміркованої «антирадянськості» та неявної про-владності можна побачити і на наступних сторінках біографії Драча. Про це можна прочитати на сторінках газети:

Сорока В. Соняшник у сяйві поезії / В. Сорока // Освіта України. – 2018. – 25 черв. – С. 13.

Підготувала бібліотекар Юшкова Н. А.