Гарсіа Маркес- це один з найвідоміших письменників сучасності, найяскравіший представник літератури «магічного реалізму», народився 6 березня 1928 р.
Гарсіа Маркес (Garcia Marquez), Габріель, старший з шістнадцяти дітей, народився у Колумбії в містечку Аракатака - бананового порту на березі Карибського моря. Коли Гарсіа Маркес був ще дитиною, його батько, низькооплачуваний телеграфіст, переїхав з дружиною в інше місто, залишивши Габріеля на виховання батькам дружини. Особливо близький Гарсіа Маркес був зі своєю бабусею, що розповіла йому чимало легенд і міфів, які лягли в основу багатьох творів майбутнього письменника. Дід Гарсіа Маркеса, полковник у відставці, розповідав онукові «нескінченні історії про громадянську війну, своєї молодості». «Він брав мене в цирк і в кіно і був свого роду пуповиною, що зв'язує мене з історією і реальністю», - згадує письменник. У 1982 році Габріель Гарсіа Маркес став лауреатом Нобелівської премії з літератури «за романи та оповідання, в яких фантазія і реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цілого континенту». У творчості письменника стикаються міф і реальність, життя і смерть, гумор і трагізм. І в цій боротьбі народжуються нові шляхи перетворення світу. Роман «Сто років самотності» вийшов друком у 1967 році. У ньому автор використовує міфологічні образи, елементи фольклору, народного відображення світу та здобутки світової культури. Сторіччя - як історичний, культурний, життєвий, метафізичний цикл?  Є в романі і сто років нової історії Колумбії: від мирної чверті минулого сторіччя, коли країна звільнилася від іспанського владицтва, до кінця першої третини нашого століття, коли проходять масові розстріли страйкарів. Реальне життя й фантастичні події у романі  так переплутані, що роз'єднати їх неможливо. Герої живуть у провінційному містечку і водночас існують у фантастичному світі. Історія містечка Макондо розповідається через історію роду Буендіа , яка є ніби історією всього людства.

Підготувала А. Христофорова