Бабій С. Слова, що необхідні, як патрони / Степан Бабій. – Рівне, 2014. – 56 с.

Степану Бабію – талановитому українському поету, прозаїку і публіцисту у березні 2015 року виповнюється 75 років від дня народження.
Він лауреат обласних літературних премій ім. Світочів, Валер'яна Поліщука, Олекси Стефановича, Григорія Чубая. Заслужений працівник культури України, член Національної Спілки письменників України.
Автор 23 поетичних збірок, чотирьох книжок прози і трьох книжок публіцистики. Співавтор і ведучий чотирьох телефільмів про Тараса Шевченка, телефільмів «Одержима» (про Лесю Українку) і «Гурби».
У кожній його книзі виступає наскрізна тема України, тема нелегка, зболена. Вона у Степана Бабія – домінуюча. «Я стільки вам, я стільки написав Любов’ю, болем – все про Україну».
Нова книга «Слова, що необхідні, як патрони», за словами автора, писалася (с. Голибіси на Тернопільщині) і видавалася в польових умовах. Складається з трьох розділів: «Серце збите», «Битва за незалежність», «З різного». Вражає образність, мова, щира відвертість і актуальність. У віршах, публіцистиці, статтях та сама тема – тема України, на яку сьогодні
«Налетіли круки... На розбій – ватаги,
Лопотять на вітрі чужинецькі стяги.

Вороння донбаське на майдани гадить,
З чорних сміттєзвалищ піднеслась ця зрада»

«Хворий світ схибнувся – докази уперті:
Скільки скрізь нещастя, скільки стало смерті
Маятник хитнувся в бік – де жертви... жертви...
Смерть приносить Каїн в нашу Україну,
На очах країна нищиться в руїну»

Але «битва за незалежність триває ой як довго. Віки. І битов  тих не перелічити... великою кров’ю полита важка дорога до нашої незалежності... І ось знову битва. Битва за Донбас. І не тільки... Битва за Україну, битва за цивілізацію, отож – за Європу»

«Тож битва триває. Дав би Бог, щоб остання. А в перервах між битвами, поразками і новими битвами ішло накопичення Духу. Нескореного духу. Його несли сліпі кобзарі, «Історія Русів», Шевченко, Франко, Леся Українка, письменники відродження, на жаль розстріляного, Олесь, Маланюк, покручений Сосюра, рвійний Довженко, лицар слова Марко Боєслав і... шістдесятники (несть їм числа). Туди зачислено і мене грішного.

"Ще хлопців тих, що падають в боях,
Що Україну захищати встали,
Ще не було, коли підводив я
У зріст слова пошерхлими вустами.
Слова пекучі, зболені, тверді
Виводив як з глибокого окопу,
Неначе навстріч вітрові – біді –
Поміж шереги ворогів, їх скопу...
І ось гримлять бої. І йдуть ряди –
Нескорені віршовані колони,
Що дух їх непокірний народив –
Слова, що необхідні, як патрони.

Насамкінець автор зазначає «Моя творчість (32 видання) – постійний спротив системі. Коли у більшості пливли за течією (В. Грабоус «Ми так не думали»), за епіграф до творчості можна поставити Франкові слова:
«Проти рожна перти,
Проти хвиль плисти
Поможи до смерти
Хрест важкий нести».

Підготувала Л. Малишева