Роман прикарпатської письменниці Ольги Слоньовської "Дівчинка на кулі” став лауреатом конкурсу "Коронація слова” у 2012 році, вирвавшись у лідери з-поміж 6 тис книжок інших українських авторів. Головна героїня — дівчинка Оля, яка вибивається з маленького села, долаючи шалений опір людей та обставин, ідучи наперекір системі. Історія дуже нагадує долю самої авторки. Уродженці села Ценява Коломийського району вдалося не лише "підкорити місто”. Ольга Слоньовська - кандидат педагогічних наук, професор, автор 49 книг, серед яких  – збірки поезій, підручники, посібники, монографії. Нагороджена орденом княгині Ольги, медалями «За заслуги» й «За заслуги перед Прикарпаттям».
" Це роман про дитину, але він не лише для дітей. Коли люди читають цю книжку, вони впізнають себе. Хай, може, вони так не чинили, як моя героїня, але вони чинили близько до того. Вони жили, переживали, бачили знущання батьків — це називалося в сім'ї "щоб діти не вилізли на голову”. Насправді, це робилося не для того, щоб дитина не вилізла на голову, а щоб вона не опинилася за ґратами. Краще було дитину забити у зав'язі - "не можна, сиди тихо, не говори дурниць”, щоб вона потім не мала життєвих неприємностей, ніж дозволити їй говорити все ...” Ця книжка – портрет дитини на тлі епохи 1960-1970-х. Часи дуже цікаві: "хрущовська відлига” завершилася, наступили "брежнєвські заморозки”. Відомо, що письменниця - прототип героїні, дівчинки, яка виросла у добу тоталітаризму: «Приїздить дівчинка сільська з татом. І тут вона раптом бачить ялинку. Ялинка вся у кукурудзяних качанах. Адже ж епоха Хрущова. І дівчинка каже хлопчикові, що кукурудза на ялинці не росте. А він каже: якщо Микита Сергійович захоче, то кукурудза виросте...»
" Це те, що моє покоління дуже добре пам'ятає. Я намагалася показати правду, якою би вона не була тяжкою чи гіркою. Добрі люди є в усі епохи. І щастя для моєї героїні, що при такій кількості диких, наглих, безсовісних людей її оточують і хороші люди, які не дають упасти в зневіру і зійти зі шляху, які допомагають стати на ноги”. У романі майже всі події з головною героїнею реальні. Відбулися з авторкою, або зі знайомими. Серед багатьох автобіографічних моментів авторка виділяє один вузловий, що наніс її вразливій дитячій душі глибоку психологічну травму: " У нас дуже вродила смородина. Мама нарвала два відра і відправила мене, третьокласницю, на базар продавати. Я плакала, просила, щоб мама не давала мені цієї роботи, бо з мене будуть вчителі сміятися. Бо той, хто продає, – це шпекулянт. Мама лишила мене з тими величезними відрами на прилавку і пішла. І тут йде одна «хороша» вчителька. І почала знущатися: "А що, тато купив у військовій частині, а ти перепродуєш?” Вона змусила мене насипати їй у торбу ціле відро смородини, не заплатила і пішла. А це ж купа грошей. Жінки на базарі кажуть: не бійся, якщо вчителька, то гроші віддасть. Я то друге відро продала, приходить мама і питає, де гроші. Я все розповіла. Вона каже: підеш до неї і хай віддасть гроші. Я ходила за вчителькою, благала, щоб віддала гроші. А вона знущається, що смородина зогнила. А мама кожного ранку їсть мені печінки, щоб я повернула гроші. Але що може десятирічна дитина зробити вчительці? Якось я почула, що вчителям видали зарплату, заходжу в їдальню, вона там з іншими вчителями стоїть. Кажу, віддайте гроші. А вона хапає мене за волосся, за хвіст, і починає лупасити до стіни головою. Розбила мені повністю обличчя. І кричить: "Ти спекулянтка!” А я на цілий зал закричала: «А ви — злодійка!» І тоді я від неї дістала ще більше. Коли потім тато прийшов до школи, ніхто не бачив, що вчителька мене била, ніхто нічого мені не казав, ніякої смородини вона в мене не брала і так далі”. Ця книжка про те, що, якщо справді чогось хочеш і вартий того – обов’язково доб’єшся за будь-яких перешкод. Роман Слоньовської буде цікавий і підліткам, і старшим людям. Написаний на дуже серйозну тему, він пронизаний теплим гумором і життєстверджуючим оптимізмом. Дуже багато веселих ситуацій, по-доброму смішних, що в’яже Ольгу Слоньовську з традиціями "нестайківської” прози.