У 1918-1920 роках у Києві постав український осередок «свободи, розуму, мистецтва й науки». Ядро гуртка, його «ініціятивну групу», довкола Георгія Нарбута склали представники різних галузей мистецтва, а саме: Юхим Михайлів, Павло Тичина, Михайль Семенко, Олександр Чапківський, Лесь Курбас, Пилип Козицький, Федір Ернст; дев’ятим мав стати Вадим Модзалевський, Микола Зеров, Яків Степовий та Микола Бурачек. Юхим Михайлів стверджував, що «ложа» Нарбута оформилася вже тоді, коли в Києві запанували деніківці, себто восени 1919-го. Великого значення ініціатори групи надавали «декоративній стороні побуту гуртка» різним «обрядовим церемоніям», що зовні нагадували масонські ритуали . Сам Нарбут придумав його емблему: дев’ять стріл, розміщених у колі й скерованих вістрями до центру, мали символізувати «прагнення й прямування» кожного члена гуртка до свого кола «дев’яти». Під час сходин кожен із членів «дев’яти» повинен був мати нагрудний знак із цією емблемою. Георгій Нарбут вірив, що всі ці атрибути й ритуали в магічний спосіб допомагатимуть об’єднати літераторів і митців для «спільної справи» Якою мала бути та «спільна справа» та як відбувався синтез мистецтва ініціативної групи гуртка, яким був проект «конституції гуртка», про це ви дізнаєтесь зі статті :
Панченко В. «Ложа» Нарбута / В. Панченко // Український тиждень. – 2014. - № 25 (черв.). – С.44-47.

Підготувала Л. Стадницька