Володимир Рутківський майстер поєднання традиційних тем із неймовірними пригодами. Роман "Сині води" - чудовий приклад такого синтезу. Події роману відбуваються далекого 1361-1362 року. Власне йдеться про битву під Синіми Водами, після якої українські землі вийшли з-під татар-монгольського панування. Роман складається з 2-х книг.
В першій книзі «Сині води» – розгортаються події 1361року. Волею долі волинський князь Дмитро Боброк опиняється в епіцентрі подій, що зрештою призводять до битви на Синіх Водах – однієї з найбільших битв в історії давньої України. Вистояти у небезпечній боротьбі йому допомагають троє відчайдушних друзів. Разом з героями роману відомого українського прозаїка Володимира Рутківського "Сині Води” читач не лише зазнає безліч захопливих пригод, а й дізнається, хто врятував великого князя литовського від стріли найманого вбивці, познайомиться з ханом Мамаєм і побуває у стародавньому Києві. А головне – переконається в тому, що потяг до свободи долає будь-які перепони.
Книга друга «Сині води. Стріли впритул» розповідає про історичні події літа 1362 року… Вигорілий український степ завмер у передчутті неминучої битви. Сюди, пильно стежачи за кожними рухом супротивника, повільно сходяться два війська: українсько-литовське під орудою великого князя Ольгерда і татарське, на чолі з братами Хаджибеєм, Котлабугою і Димитро-Солтаном. Зустрілися вони над річкою Сині Води. Разом із героями роману – трьома відчайдухами, що жили в далекому ХУ столітті, читач стане свідком і учасником тих драматичних подій, які змінили хід історії.
В романі діють персонажі різних ідентичностей. "Вороги" там не завжди татари, і не всі "невинні жертви" там – українці. Дуже цінною в цьому контексті видається сюжетна лінія дружби Тимка та Зейнули – русинського і татарського хлопчаків. Автор довго і наполегливо шукав правдиву інформацію про битву 1362 року. Однак усі спроби були марні, а історики не були одностайними у своїх відповідях. Тому письменник сповнив «Сині Води» течіями авторської уяви.
Ілюстратор Максим Німенко запропонував нестандартне оформлення історичної літератури. Ми звикли до колоритних, точних образів, виконаних у дусі певного періоду чи епохи. Цього разу на читачів чекає тонка реалістична графіка. Образи ілюстрацій нагадують сучасників — вказівка на те, що хоча твір оповідає про минуле, його постулати мають місце й тепер. Текст і малюнки супроводжує почерк письменника з його рукопису — ефект присутності автора. До графіки «обережно» ставляться дорослі, тому важко передбачити результати творчого експерименту художника. Однак не зайве привчати дітей до елітарного мистецтва й нестереотипної уяви про історичних героїв.