Автор книги про лютневі події на Майдані "Я з небесної сотні" вважає, що поки в Україні народжуються такі герої, все у нас буде добре. Але в ід прочитаної книги залишається якийсь смуток на душі. Хочеться плакати, кричати від несправедливості, трагедії. Але заспокоївшись розумієш, що цей твір з трагічною розв’язкою  виявляється є справжнім гімном життю. Це розповідь юнака, дев’ятнадцятирічного напівпідлітка про своє життя. Розповідь відверта, детальна, і, на перший погляд, здається, що вона перевантажена цими подробицями. Але так тільки здається. По мірі розвитку сюжет захоплює, затягує читача в свою орбіту і більше не відпускає до самого кінця. Подробиці створюють необхідний ореол достовірності, вони точні, правдиві і зовсім не схожі на самокопання автора. У повісті описуються останні сім днів життя головного героя. Умовно твір можна поділити на дві частини: "до Майдану" та "на Майдані". Є в повісті і кохання. Тема любові до Іванки, яка пронизую всю книгу, періодично викликає легку заздрість. Не кожному випадає таке щастя, і, читаючи про них, це чітко розумієш. Більш за те, автор описує таке кохання, яке не часто зустрінеш у сучасному світі.
Це повість про сьогодення і читати її я раджу всім, без винятку.

Бендюг В.