Усі ми родом з дитинства. Дитинство може бути світлим і щасливим, а може – страшним і жорстоким. Рубен Гонсалес Гальєго – іспанець, народжений у СРСР, паралізований від народження, - усе своє дитинство провів у радянських дитбудинках для інвалідів. Онук колишнього генсека Комуністичної партії Іспанії, який народився з діагнозом ДЦП, перші роки свого життя провів у кремлівській клініці разом з мамою, юною студенткою МДУ. Якось їй було сказано, що дитина померла. Хлопчик потрапив у лещата радянської соціально-забезпечувальної системи, дивом вижив у неймовірних умовах. Через роки поневірянь по дитбудинках Рубен потрапив за кордон, де знайшов свою матір. Його особисте життя склалося : він став чоловіком і батьком. Крім того він став письменником. Своє дитинство він змалював у романі «Біле по чорному». Цю книгу, написану одним пальцем, не можна читати без сліз, але й не прочитати її не можна. Автор навчає нас любити людей, не бути байдужими, повертає до вічних цінностей. У книзі багато сумного, але й багато світла, надії, вдячності. Після всього пережитого він не став злим, заздрісним, не скаржиться на життя. Газета «Мундо» написала про нього : «Його 45 кілограмів – це 45 кілограмів оптимізму». Цей роман перекладався не з іспанської, а з російської мови. У 2003 році за свій роман Гальєго став лауреатом російської літературної премії «Букер» за кращий роман російською мовою.