Волощук С. О. Звідки п’є веселка воду. Життєпис друзів – росіянина, генерала Головного розвід-управління РСЧА, та українського вчителя : роман-сповідь / С. О. Волощук. – Рівне : О. Зень, 2014. – 240 с.

П’є веселка з річки воду -
Божий признак на погоду
А як сонечко засяє –
Бог в небі душі забирає.

Т. Г. Шевченко

У книзі розповідається про непростий життєвий шлях двох чоловіків – українця Ігоря Кущолова та росіянина Анатолія Гриви. Що спільного між українцем – науковцем, педагогом, директором загальноосвітньої школи невеликого волинського села та росіянином  - генералом ГРУ, Героєм Радянського Союзу, який десятиліттями проводив розвідувальну роботу на теренах Польщі, Швейцарії, Німеччини, Франції, Югославії, Єгипту, Індії та інших країн? Спільного багато, але найголовніше, вони обидва можуть носити горде найменування ЛЮДИНА, тобто особистість, яка пройшла достойно через багаточисельні випробовування життя, кохання, відданості справі та своїй Батьківщині. Зустрівшись у швидкому потязі Владивосток – Москва, вони поділились спогадами про свої життєві дороги, адже довгий шлях у купейному вагоні спонукає до відкритих розмов. Через їхні спогади читач дізнається про події минулих років. Це 20-30 роки ХХ ст., і Друга світова війна, і післявоєнні роки. Коли подорож добігала кінця, генерал сказав такі слова: «За все добро, зроблене тут на Землі, - воздасться добром на Небі. Кожному з нас там, у Небесній Висоті, пишеться Книга наших дій земних…». Свою розповідь генерал радянської розвідки, донський козак зі станиці Сиротинської Анатолій Грива. закінчив так: «Шана й повага не обійшли мене стороною, але мене це мало гріє , бо всі ці привілеї не варті своєї сім’ї, любої дружини, діток, про яких постійно думаєш і піклуєшся про їхню кращу долю».

Підготувала Каленюк Л. М.