Головна
»
2012
»
Листопад
»
26
» Рахманінови в Рівному
|
17:49
Рахманінови в Рівному
|
|
Дозвольте познайомити Вас з книгою
Ірини Куліш-Лукашевич «Поиски и находки: из истории русского движения на Волыни в 20-30-х гг.»
. Це збірник нарисів, у яких описуються події 20-30-х років ХХ ст., що відбувалися на Рівненщині: Рівне, Острог, Сарни. Головний предмет дослідження – драматичні долі російської інтелігенції, що так чи інакше пов’язані з історією нашого краю. Серед них Константин Оленін, Лідія Сеницька, Євген Вадимов, Іван Куліш Олександр Кондратьєв, Лев Гомолицький.
Рівне того періоду – це не просто дрібне торгівельне єврейсько-польське містечко, але ще й справжній оазис російської культури. Культури, котра в той час була вигнаною з більшовицької Росії і знайшла тимчасовий притулок за її межами.
У своєму повідомленні хотілося б зупинитися на нарисі
«Листаем страницы пришлого»
. Це дослідження стосується пошуків слідів перебування сім’ї кузена композитора С. Рахманінова – у Рівному в період з 1919-го до 1984 р., року смерті останнього представника цієї родини – Сергія Олексійовича Рахманінова. Спираючись на архівні документи, спогади старожилів м. Рівного, котрі знали Рахманінових, познайомившись з листуванням самого композитора і відгуками про нього сучасників, автор описує картину життя Рахманінових у Рівному, намагається зрозуміти характер взаємовідносин племінників з композитором С. В. Рахманіновим.
C. В. Рахманінов був не лише видатним композитором, диригентом, "прем’єром піаністів”, як його назвав сучасник – піаніст-віртуоз Йосип Гофман… Він був надзвичайно благородною, доброю людиною, що намагалася допомагати всім нужденним. Залишивши Росію у 1918 році С. Рахманінов турбувався становищем рідних, друзів, колег на своїй зруйнованій батьківщині. Коли почалася діяльність АРА (американської адміністрації допомоги) від Сергія Рахманінова у Росію потекли перекази: музикантам і письменникам, театрам і консерваторіям…
Відомо, що вже у листопаді 1941 р., Рахманінов перевів гроші в Росію на військові потреби. У жовтні 1942 р. на концерті у Детройті він оголосив: «Так, я знову буду грати для Росії». Тому не дивно, що протягом багатьох років він підтримував у Рівному сім’ю загиблого кузена А. Рахманінова.
«Він любив робити людям добро, але старався робити його по можливості таємно», - писав О. В. Оссовський, музикознавець, сучасник С. Рахманінова.
Ще у 1919 році, втікаючи від більшовиків,у Рівному опинилася сім’я царського генерала Олексія Рахманінова, кузена Сергія Васильовича. В буремних подіях революції і громадянської війни загинув на Рівненщині Олексій Рахманінов, опіку над своєю сім’єю він заповів особистому ординарцю, що той і виконував до останнього подиху.
Дружина генерала Євгенія Рахманінова з трьома доньками лишилась без усяких засобів до існування.
Місцева рівненська інтелігенція намагалася допомогти біженцям. Про важкий матеріальний стан родичів дізнався С. В. Рахманінов. Композитор фактично взяв цю сім’ю на повне утримання, до Рівного з США полетіли листи і грошові перекази…
20-30-ті роки були роками тісного спілкування з композитором: дівчата Рахманінови за його рахунок вчилися у Варшаві (в консерваторії) і в Лодзі (в балетній школі); племінника Сергія композитор викликав до Парижу, де юнак отримав інженерну освіту, проживаючи у цей час в сім’ї доньки композитора Тетяни.
У післявоєнні роки, в радянський час сім’я Рахманінових у Рівному жила надзвичайно замкнуто, коло друзів було обмеженим, підтримували відносини лише з тими, хто прийшов допомогу важкі часи 1919-го і 1920-го рр., зберігали свої світські звичаї, боялися репресій, переписку з С. В. Рахманіновим спалили…
Особисте життя племінників композитора не склалося. Утрьох жили вони у невеликому будиночку на околиці міста. Одна за одною пішли з життя Олена і Тамара, Сергій Олексійович одиноко доживав свій вік.
Сьогодні на кладовищі «Нове» у Рівному покояться в одній могилі племінники С. В. Рахманінова, далеко від своїх предків і рідної землі.
|
|
|
|
|
| Всього коментарів: 0 | |
|
|
|
