Головна
»
2013
»
Червень
»
18
» Рабство 21 століття? No title, no comment...
|
18:25
Рабство 21 століття? No title, no comment...
|
|
Харват А. Рабство 21 века? No title, no comment... / А. Харват // Photographer : Искусство фотографии как стиль жизни, 2013. - № 1-2. - С. 102 - 105
В рамках VI Міжнародної ташкентської фотобієнале 2012 українські фотохудожники показали свій високий творчий потенціал. Серед тих, хто достойно представив українську школу світлопису, був Олександр Харват з Рівного. Його робота із серії «Рабство 21 століття» була визнана «Кращою фотографією, присвяченою темі сім’ї». У журналі "Photographer" опубліковано фотонарис з паном Олександром, де він ділиться своїми враженнями від побаченого під час подорожі в Індії.
Фотохудожник розповідає, що під час своїх багаточисленних мандрівок і фотозйомок у різних країнах світу він багато бачив і фотографував, але побачене тут вразило назавжди. Люди всюди живуть по-різному, десь бідніше, десь багатше. Однак, у цивілізованому світі 21 століття ніби давно сформувалися елементарні норми і поняття припустимі у взаємовідносинах між людьми, особливо якщо це стосується дітей. І, тим більше, у зловживанні найманою дитячою працею. Побачене під час подорожі країною вразило не лише українського фотографа, а й його колегу з самої Індії, а пізніше багатьох інших глядачів, що роздивлялися ці світлини. Дитяча праця, а точніше, фактичне рабство, стало побутовим і звичним для багатьох індусів, що проживають поряд. Саме дивовижне, розповідає Олександр, що індійські колеги-фотографи , котрим він першим показав відзнятий матеріал, були дуже здивовані, що це відбувається не десь інакше, а у їхній країні. "Це в Індії?" - дивувалися вони. Однак, все це відбувається поряд, за містом, біля автотраси, і навіть не за високими стінами. На виробництві цегли працюють цілими сім'ями, залучаючи до каторжної праці навіть самих маленьких дітей. А немовлята лежать поряд на будівельних блоках. Їх брати і сестри дошкільного і шкільного віку ліплять глину і формують з неї будівельні блоки, переносять їх, складають. Цілісінький день, завченими до автоматизму рухами... І так проходять дні, місяці, роки... Діти виростають, дорослішають, знову народжують дітей, котрих чекає доля старшого покоління. Дивує, що вони ні на що не скаржаться, у їх розумінні - так і має бути, це для них норма, це - їх доля.
Звичайно, фотосесія на цегляному заводі - це лише фрагмент вражень від подорожі Індією. Але світлини відібрані автором для журналу вражають, переглядаючи їх не можна залишатися байдужим.
Крім вражень від подорожі, автор у другій частині матеріалу: "Набір фототехніки для подорожі", ділиться багатим досвідом фотографа-мандрівника. Адже для подорожі, особливо у далекі країни, щоб отримати хороший результат, надзвичайно важливо правильно підібрати саму необхідну техніку.
|
|
|
|
|
| Всього коментарів: 0 | |
|
|
|
