У часи революційних потрясінь та змін 1917-1920 років, що сталися на теренах Російської імперії в цілому та на Рівненщині зокрема, було не до пожежної охорони. Добре ілюструє більш ніж прохолодне ставлення до пожежної охорони з боку, скажімо, радянських установ того часу заява брандмейстера пожежної команди Рівного та Рівненського повітового ревкому, в якій, зокрема, говориться про те, що пожежники навіть не знали «до якої галузі міського господарства зарахована пожежна охорона», та стверджувалося що «як Професійна Пожежна Команда, так і Вільно-Пожежне Товариство знаходяться на стадії завмирання, що загрожує місту значною мірою». У травні1919року, коли протягом чотирьох діб йшов бій за Рівне між більшовиками та військами Директорії, «пожежники незважаючи на вибухи снарядів, виїжджали за викликами не лише на пожежі, але і захищати від грабіжників район свого розміщення», тобто фактично взяли на себе функцію підтримання громадянської безпеки в місті. Лише восени 1920 року обстановка на Рівненщині почала остаточно стабілізуватися коли стало зрозуміло, що польська влада закріпилася тут надовго. Перед польською владою постала проблема наведення порядку в пожежній охороні. З цією метою у Рівному та інших повітових містах було організовано добровільну пожежну охорону – громадську структуру, більшість членів якої, як і за часів Російської імперії, були добровольцями і виконували свої обов’язки у вільний від основної роботи час. Про цікаві сторінки становлення пожежної команди Рівного , починаючи з 1917 року і до початку війни 1941 року, ви дізнаєтеся, коли прочитаєте статтю :
Шапка М. Вогнеборці Рівненського краю / М. Шапка // Надзвичайна ситуація. – 20015. - № 7/8. – С.48 - 51.

Підготувала Л. Стадницька