"Людина створена не для того, щоб терпіти поразку. Людину можна знищити, але не можна перемогти"

Е. Хемінгуей

Повість Ернеста Хемінгуея «Старий і море» = «The Old Man and the Sea», здається, народилася з репутацією класичного взірця художньої прози XX століття. Хемінгуей чув такі відгуки ще на етапі, коли давав прочитати її у рукописі знавцям літератури, думці яких довіряв. Сам письменник стверджував, що ця повість є кращим його твором і що її взагалі можна розглядати як епілог усього, що він написав і пережив у своєму житті. Історія створення та публікації повісті.
Ще 1936 р. Е. Хемінгуей надрукував у журналі «Есквайр» нарис «Блакитна вода», де розповів про те, як один старий рибалка, доклавши майже героїчних зусиль, спіймав велетенського марлина. Втім, похвалитися своєю здобиччю йому не вдалося, оскільки на рибину напали акули. Коли старого знайшли у морі, від марлина залишився майже один кістяк. Рибалка був у невтішному розпачі… У 1950 р. Хемінгуей повернувся до цього сюжету, поклавши його в основу художнього твору. Так виникла повість, що згодом дістала назву «Старий і море». Звісно, вона суттєво відрізнялася від колишньої журнальної публікації. Адже за чотирнадцять років, що минули з часів оприлюднення нарису, письменник значно збагатив свій життєвий і мистецький досвід. Важливу роль у вирішенні цього завдання відіграли власні рибацькі мудрощі письменника. Хемінгуей був завзятим рибалкою і добре розумівся як на радощах, так і на труднощах цього ремесла.
1 вересня 1952 р. з'явилося число журналу «Лайф», у якому була надрукована повість «Старий і море». Успіх цієї публікації був воістину феноменальний: упродовж 48 годин було розпродано 5 318 655 (!) примірників.
У повісті широким планом змальовується епізод із рибальського життя старого Сантьяго. Як і в більшості своїх творів, Хемінгуей «опускає» біографію свого героя, повідомляючи кількома фразами лише необхідну передісторію. З неї ми довідуємося, що досвідчений рибалка упродовж останніх 84 днів повертався з риболовлі без улову. Перші сорок днів разом зі старим Сантьяго у море виходив хлопчик Манолін - відданий йому всім серцем учень, який прагнув опанувати секрет рибальського ремесла. Втім, побачивши, що старому більше не щастить, батьки змусили хлопчика перейти на інший човен. Виконавши їхній наказ, він, проте, душею залишався зі своїм учителем, морально підтримуючи його у важку годину і намагаючись хоч чимось допомогти йому на березі, Хлопчик любив Сантьяго як «незвичайного старого», схилявся перед ним як перед справжнім майстром і вірив у його успіх.
Сам-один старий рибалка вийшов у море і на 85-й день, коли доля нарешті послала йому багату здобич. То була рибина величезних розмірів й надзвичайної краси - втілена мрія будь-якого рибалки. Перемога над такою чудо-рибиною означала для Сантьяго не просто вдале завершення його виходу в море, а досягнення головної мети та вищого сенсу всього його рибальського життя. Двобій героя з могутньою рибиною був важким і виснажливим. Для обох суперників це була боротьба на межі життя та смерті. Довго рибина тягнула човен старого далеко в океан перш ніж він спромігся її подолати. Проте щастя перемоги було недовгим: на зворотному шляху прив'язану до човна рибину атакували акули. Старий що було сил захищав свою здобич, але врешті-решт зазнав поразки.
Повернувшись до бухти з прив’язаним до човна гігантським кістяком, знесилений і спустошений, він заснув у своїй вбогій хатині. Коли вранці хлопчик, стривожений його тривалою відсутністю заглянув у двері, старий ще спав. Побачивши його скривавлені руки, Манолін заплакав, а коли Сантьяго прокинувся, він сказав: «Тепер ми знов будемо рибалити разом».
На перший погляд, у реалістичний сюжет повісті вміщений багатий символічний підтекст, що надає зображуваному смислової двозначності. Отже, повість про рибалку та море сприймається як глибинний зміст взаємин людини з життєвою стихією. Тут, у прихованій частині тексту-«айсберга» порушуються філософські питання людського буття, виникають яскраві символи й самобутні асоціації. Саме наявність такого підтексту надає літературознавцям підставу визначати «Старого і море» як повість-притчу.
Переможцем, хто б що не вважав. Мабуть, це й є головною ідеєю твору. Старий Сантьяго за законами природи - переможець, але він - переможений за шкалою цінностей людей, тому серед них він самотній і безсилий вигравати за їхніми правилами гри. Море і риба значно ближчі йому духовно, ніж людське суспільство.
"Надводна" частина змісту повісті "Старий і море" вкрай мала, а глибина "підводної" - незрівнянно велика. Кожен може відшукати у повісті-притчі "Старий і море" щось своє. А з огляду на події, що відбуваються в Україні останнім часом, твір видається надзвичайно сучасним.
В 1953 році Ернеста Хемінгуея нагороджено Пулітцерівською премією за цей твір, а в 1954 році — Нобелівську премію в галузі літератури.
Завітайте до відділу обслуговування документами іноземними мовами обласної бібліотеки! Напевно, варто перечитати цей життєстверджуючий і водночас трагічний твір!

Hemingway E. The Old Man and the Sea. – London: The Reprint Society, 1983. – 117р.

Панчук Тетяна

http://youtu.be/q0BFXNGqZMQ

.