Біловицька Н. Письменник Микола Чабан: Махно міг, як Іван Сірко, зникнути, розчинитися в разі небезпеки / Н. Біловицька // Урядовий кур'єр. - 2017. - №7/14 січня/. - С. 9.
Автора унікальних історичних розвідок журналіста і письменника Миколу Чабана називають приватним носієм втраченої інформації. Микола Петрович у дослідженнях йде тими стежками, де ще ніхто не ходив, і володіє безцінними й неосяжними, не відомими широкому загалу знаннями. Ними він щедро ділиться у газетних нарисах, книжках, на лекціях і під час зустрічей.
Недавні дослідження стосуються людей, пов’язаних із Дмитром Яворницьким. Він гуртував навколо себе просвітян, багатьох революціонерів витягував із царських тюрем завдяки дружбі із впливовими особами свого часу. І вони дорожили його товариством.
Олена Пчілка пише: «Прошу знайти роботу для моєї дочки Ольги Петрівни Косач-Кривинюк». І Дмитро Іванович знайшов сестрі Лесі Українки роботу патронажного лікаря в Лоцманській Кам’янці поблизу Катеринослава. Сюди приїжджали Олена Пчілка й Лесина тітка Олександра Антонівна Косач-Шимановська. Тут довго зберігався Лесин архів. До речі, Ольга та її чоловік були активістами тутешньої «Просвіти».
Недавно Микола Чабан презентував забуту книжку Олексія Ніколаєва про Нестора Махна, яку видано в Україні завдяки його зусиллям. Вона називається «Перший з-поміж рівних», яка в нас 2000 року виходила українською мовою, а тепер вирішили перевидати її мовою оригіналу — російською. Книжку з 1947 року не перевидавали. Тож вона майже не відома широкому загалу.
Що це за історія? В Детройті анархісти видали цей роман Ніколаєва посмертно. Автор — ідейний анархіст, прибічник Нестора Махна. І тому він показує трохи іншого отамана — не пародію, а ніби іконку. Але читачам це цікаво, адже людина із середовища батька Махна допомагає подивитися на нього очима ідейного анархіста.
Рукопис схвалила вдова Нестора Івановича Галина Кузьменко. Ніколаєв — забута постать. Він росіянин із Владимирської губернії. Але перед революцією опинився в Кам’янському (донедавна Дніпродзержинськ. — Авт.) і звідти посилав свої твори в різні періодичні видання. А потім доля його кидала то до більшовиків, то до денікінців і врешті він зупинився на анархістах. Згодом емігрував, проїхав усю Європу і облаштувався в Ризі. Жив самотньо, хворів, не приховував своїх антирадянських поглядів. У Ризі Ніколаєва побили прорадянські молодики, і він загадково помер у 1938 році. Цей рукопис зберігся в США і тільки через 9 років побачив світ.
Про історію цієї книги, про те, що пов’язує Яворницького з Нестером Махно можна дослідити в статті Н. Біловицької в газеті «Урядовий кур’єр», №7 за 2017 рік.

Підготувала бібліограф Юшкова Н. А.