Синієш десь, невидима в просторі
Вкраїна втрачена моя,

Й шепочу я на тихі ранні зорі
Твое святе ім'я...
І на скривавленій кайданами долоні
Підношу серце вдалину:
Тобі, Тобі одній його даю,
Перед Тобою я коліна клоню!

Цей вірш “Лагерна молитва” написала Марта Гай (Галина Голояд), маловідома поетеса-упівка, зв'язкова командувача Української Повстанської Армії генерал-хорунжого Романа Шухевича, автор багатьох поезій надрукованих у підпіллі у виданнях ОУН та УПА. Вона була заарештована у травні 1950 року, коли йшла по зв'язку від Провідника Полтави до генерала Чупринки. Її засудили на 25 років “особо закрытых лагерей”, а у таборі ще двічі: за втечу і за “бунт”. Звільнена у 1964 році.
Кожен народ, кожна держава має свій «золотий людський фонд». В України цей фонд вагомий. Підтвердженням цього є збірник “Поезія із-за грат” видавництва «Смолоскип». Антологія «Поезія із-за ґрат» – це вірші 62-х українських політв’язнів, жертв переслідувань радянського тоталітарного режиму, створені у другій половині ХХ століття. Провідна тема видання – незламна внутрішня свобода, з якою мужні люди навіть за ґратами залишалися вільними, незрівнянно вищими та сильнішими від системи, що їх полонила. Творчість допомагала їм вижити в нелюдських умовах, і вони вимушено продовжували традицію тюремної поезії, що в українській культурі нараховує не одну сотню літ.
До книжки ввійшли поетичні твори таких різних і знакових для України постатей, як Борис Антоненко-Давидович, Олесь Бердник, Галина Гордасевич, Ігор Калинець, Святослав Караванський, Григорій Кочур, Михайло Масютко, Сергій Набока, Михайло Осадчий, Степан Сапеляк, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Ірина Стасів-Калинець, Василь Стус та багато інших. До антології тюремних віршів включено низку творів анонімних авторів. Ці люди, не сприймаючи фальш, облуду, брехню, лицемірство, яке панувало у тодішньому суспільстві, кинули виклик тоталітаризму. Одні пройшли тюрми та заслання, других було фізично знищено та покарано в інший спосіб. Їх сім’ї несли з ними спільний хрест – безробіття, кпини.
Променем світла для цих людей стало видавництво «Смолоскип». Воно повернуло українцям незаслужено забуті та навмисно вилучені з людської пам’яті імена, підтримувало, вселяло надію, друкуючи їх твори, різноманітні матеріали. Видавництво намагалося підтримувати і сім’ї політв’язнів. Передмову написала знана дослідниця літературного шістдесятництва Людмила Тарнашинська.
Ці люди залишили світлу пам’ять про себе, на жаль, не широкому загалу. Антологія зацікавить студентів, викладачів та всіх, кому небайдужі щирі, вистраждані слова тих, хто за вірність Україні, товаришам і народові наважився віддати роки свого життя.

Кудіна О.