«Наші політикани завжди боялися українського війська більше, ніж справжнього ворога» – ці слова Героя України Юрія Шухевича, як ніколи, актуальні сьогодні та співзвучні подіям, які розгортаються на Сході України. Стаття Андріани Білої, присвячена пам’яті українського генерала Петра Болбочана , який боронив Україну в далеких 1918 – 1919-х роках, та геройськи загинув від підступного пострілу «своїх». Тих, хто заздрив військовим успіхам полковника та його шаленій популярності, як серед солдат так і населення тих міст, які він геройські визволяв від більшовиків, тих хто більше думав про свою безпеку та кар’єру, ніж про захист України. А ще про прихованих ворогів, яких у нас завжди вистачало, як в минулому, так і сьогодні.
Петро Болбочан – один з небагатьох, які створювали справжню українську армію та послідовно відстоювали позицію незалежності України. Через ці його непохитні переконання та військові успіхи у боротьбі з Червоною армією за голову полковника («живого чи мертвого») більшовики обіцяли 50 тис. крб.
В статті – історія, якої ми не знали… Ми вивчали твори Булгакова, присвячені військовим подіям 1918 року, дивилися і захоплювалися екранізацією цих творів і його персонажами, і майже нічого не знали про своїх героїв.
В публікації немає біографії П. Болбочана. Вона лише окремими штрихами торкається нашої далекої історії. Це, скоріше, стаття-роздум, стаття-застереження. За кожним рядком, за кожною фразою тут – сучасність. В ній про ту владу, яка, за словами публіциста В. Шовкошитного, «перетворюється на копію того, проти чого боролася», яка «найбільшими ворогами вважає не Путіна, а наших добровольців». Так було колись, і так сьогодні. Автор ніби застерігає нас напередодні важливого вибору, нагадуючи: історія має здатність повторюватися… Як уникнути минулих помилок?..
Біла А. Безпідставно розстріляний: український Бісмарк : до 135-річчя Петра Болбочана / А. Біла // Дзвін. – 2018. – № 12. – С. 141-144.

Підготувала Т. Матушевська