Федоришин М. В. Історія монастиря у Пересопниці. – Дрогобич : Коло, 2016. – 32 с.: іл.

Монастирі – невичерпне джерело повчання для мирян. У середні віки монастирі мали велике значення як центри наук і розповсюджувачі освіти, культури і мистецтва. Наявність у країні монастирів є вираження міцності й сили релігійно-морального народного духу. Пересопницький монастир став відомим завдяки створенню у його стінах в 1651 році визначної пам’ятки української мови та культури – Пересопницького Євангелія. Ця велика історична подія національного маштабу пов’язана саме із Пересопницьким православним монастирем Різдва Пречистої Богородиці. Про історію обителі в Пересопниці написано у різний час дослідниками порівняно небагато. Джерелами виступають грамоти польсько-литовських правителів, монастирські акти передачі та інвентаризаційні описи майна, грамоти власників князів Чорторийських, судові скарги, дослідження поодиноких науковців та краєзнавців. Вищеназвані джерела опрацьовані у нарисах краєзнавців ХІХ та ХХ ст. у наукових розвідках сучасних археологів. У цьому новому виданні автор на основі археологічних досліджень та письмових джерел досить переконливо проводить дискурс історичного минулого від давньоруського до модерного часу на подіях, що пов’язані з діяльністю Пересопницького монастиря з церквою во ім’я Різдва Богородиці. Видання буде корисним історикам, культурологам, краєзнавцям, всім, хто цікавиться культурною спадщиною нашого краю.

З цією книгою можна познайомитися у відділі акумуляції краєзнавчої літератури та бібліографії.

Підготувала Л. Каленюк