Цимбалюк Є. Пересопницьке Євангелі є: повернення на рубікон / Є. Цимбалюк. – Рівне : Дятлик М. С., 2011. - 112 с., іл.
У своїй історично-документальній книзі Є. Цимбалюк розповідає про видатну культурну та духовну пам’ятку українського народу – Пересопницьке Євангеліє . Вже те, що на ньому на вірність Україні складають присягу її президенти, свідчить про вагу та значення цього видатного раритету. Розповідь розпочинається з історії роду тих, кому ми маємо завдячувати існуванню одного з перших перекладів Євангелія рідною мовою. Його замовниками і спонсорами були Анастасія Юріївна Заславська (Гольшанська-Дубровицька), її дочка Ганна Кузьмівна Чарторийська (Заславська) та зять Іван Федорович Чарторийський.
Підставою поєднувати ім’я Анастасії Заславської з ідеєю створення Євангелія українською мовою є сама Свята Книга, де у післямові подано наступний текст: «…Євангелія ся писана накладом благовірної і христолюбивої княгині… Анастасії Юріівни, уродженої княгині Гольшанської…» Історія також донесла до нас імена і самих виконавців цієї видатної роботи. Ними були пересопницький архімандрит Григорій та писець Михайло Василієвич із Сянока, відомості із життя якого подано в книзі. Принаймні, ці два імені залишені на сторінках переписаного Євангелія.
Існують версії, що до цієї фундаментальної роботи були залучені й інші фахівці: «Цей здогад, зокрема, ґрунтується на художньому оформленні рукопису… Такі витончені роботи могли здійснити лише майстри, котрі мали добротні іконописні та художні навички…». Але все це тільки гіпотези, позаяк ніяких свідчень ним поки що не знайдено. Пересопницьке Євангеліє творилося протягом п’яти років: із 15 серпня 1556 р. по 29 серпня 1561 р. Вага його складає 9 кілограмів 300 грамів. Священна Книга писалася на пергаменті «…спеціальним (ніби друкованим) шрифтом – уставом. Пізніше – напівуставом, які характеризувалися точними вивіреними до міліметра обрисами». «… за способом, багатством і красою оформлення Євангеліє… не має рівних серед українських рукописів». Автор посилається на архівні дані, згідно з якими Пересопницьке Євангеліє творилося в двох місцях: селах Двірець (Хмельницька область) та Пересопниця (Рівненська область). В книзі подано також версії походження назви Пересопниця та історію села, перша згадка про яке зустрічається в 12 столітті. «За віковим уявно-образним судженням, «дитинство» Пересопницького Євангелія проминуло в Пересопниці». Подальша доля книги оповита таємницею… Друге життя реліквії починається з 1700 року, «…коли Іван Мазепа», отримавши книгу «…не привласнює її, а передає в дар Переяславському єпископському престолу…». Випадково у 1831 році в бібліотеці Переяславської семінарії на книгу натрапив Осип Максимович Бодянський. Деякий час Пересопницьке Євангеліє мандрувало музеями, бібліотеками, єпархіальними сховищами та приватними колекціями Полтави, Петербурга, Уфи. В Київ українська Першокнига повернулася після закінчення Другої світової війни спочатку в музей-заповідник Києво-Печерської лаври, «а 24 грудня 1948 року її передали в Центральну наукову бібліотеку (тепер – Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського), присвоївши інвентарний номер 15552».
Оригінал Пересопницького Євангелія, «…дістають із сховища лише раз на чотири роки для того, щоб під час інавгурації саме на цій книзі тримали руку Президенти незалежної держави, присягаючи на вірність народові». Здійснено декілька факсимільних видань цього видатного раритету. Перше з них - в 2001 році Інститутом української мови НАН, друге – в 2008 році Українською православною церквою та НАНУ. В 2010 році «в пам’ятний день – День української писемності та мови» було розпочато третє факсимільне видання книги. «Загалом книжка вийшла максимально наближеною до первісної. У ній – майже тисячу сторінок. Важить вона – 9 кілограмів. Обкладинка оправлена в дубові дошки, обтягнуті… оксамитом. На обкладинці також – латунно-срібні чеканки ручної роботи. Крім того, за своїми тактильними відчуттями… папір повністю схожий на пергамент».
Окремі глави книги Євгена Цимбалюка присвячені сьогоденню, а саме пам’ятному дню відкриття єдиного в Україні пам’ятника Пересопницькому Євангелію (14 травня 1989 р.). На монументі в орнаменті значиться напис «У Пересопниці в 1556 -1561 роках створено українську Першокнигу «Пересопницьке Євангеліє».
Книга рівненського письменника та журналіста цінна і тим, що на її сторінках зустрічаємо імена дослідників Пересопницького Євангелія, таких, як відомі українські філологи Олександр Грузинський та Володимир Перетц, мовознавці Павло Житецький та Осип Бодянський, учений-енциклопедист Михайло Максимович, Сергій Маслов, археологи Богдан Прищепа та Василь Чекурков, видатний вчений, політичний та церковний діяч Іван Огієнко, дослідниця Інна Чепіга, рівненські науковці та письменники Гурій Бухало, Євген Шморгун, Микола Федоришин, Ярослав Поліщук, Петро Кралюк та ін.

Підготувала Т. Матушевська