Дату народження парфумерії встановити неможливо, бо це було дуже давно, декілька тисячоліть тому. Не відомо й де це було раніше – в Аравії, Єгипті, Індії чи Китаї, але відомо, що вона з’явилася у вигляді диму. Латинська назва «парфумерія» – «perfumum» підтверджує це: «per»–через, «fumum»–дим, – ароматизація повітря через задимлення. Для задимлення духмяну сировину (сушені трави, квіти або смоли) спалювали в спеціальних горщиках, на дні яких було гаряче вугілля .

Батьківщиною парфумерії є Стародавній Схід, Єгипет, Індія, які виготовляли значну кількість різних пахощів. Постачальником бальзамічних речовин і прянощів була Аравія. У Греції, на острові Кіпр, у середні віки були вже створені духи «Шипр», які існують і нині. Ще в стародавні часи через Грецію парфумерія проникла в Рим, Італію, Францію, Німеччину… До ХІІІ ст. монополію на духмяні речовини мала лише церква і всіх, хто використовув парфуми суворо карали.

У ХІVст. трапилася парфумерна революція: королева Єлизавета Угорська виготовила духи на спиртовій основі, і ця технологія існує ось уже понад 700 років, підкорюючи серця жінок та чоловіків розмаїттям ароматів...

Про вклад у розвиток парфумів італійки Катерини Медичі, її особистого парфумера Рене, що відкрив у Парижі на мосту Менял першу в Європі парфумерну лавку, про подальший розвиток туалетних вод вже на промисловій основі, про перші парфуми українців (м’яту, лаванду, ромашку, чебрець) та про класифікацію та призначення парфумерних виробів і технологічні процеси виробництва парфумерних продуктів від стародавніх часів до сьогодення Ви дізнаєтесь з книги:

Певшук Л., Бавіка Л., Демидов І. Технологія парфумерно-косметичних продуктів / Л. Певшук, Л. Бавіка, І. Демидов. – К., 2012. – 376 с.

Тетяна Кучерук