Перша у світі космічна ракета була надряпана надламним гудзиком на тюремній стіні. Микола Кибальчич , двадцятисемирічний вчений та винахідник, лист із тюрьми : «Перебуваючи в ув’язненні, за кілька днів до своєї смерті, я пишу цей проект… Якщо ж моя ідея…буде визнана здійсненною, то я буду щасливим тим, що зроблю величезну послугу бітьківщині і людству.»
Визнано, що він був автором першого у світі проекту (1881 рік) космічного корабля для польоту людини. Кибальчич теоретично довів, що реактивний літальний апарат зможе переміщуватись навіть у безповітряному просторі, а це відкривало зоряну дорогу до міжпалнентних сполучень. Його життя обірвалося 3 квітня 1881 року. Його було засуджено до страти разом з іншими народовольцями за замах на російського царя.
Микола Кибальчич народився  1853 року в місті Короп на Чернігівщині у родині священика. Його прапрадідом був Грегор Кибальчич , етнічний серб, патріот та бунтар. На початку ХVІІІ ст. він покинув рідну землю, рятуючись від переслідувань османів (за голову воєводи давали високу винагороду) і оселився у с. Сосниця на Чернігівщині. У 1709 він, закінчивши Києво – Могилянську академію, став священником одного з храмів. У цих краях і розселилася уся його рідня. У роду Кибальчичів були професори та вчителі, лікарі та юристи, інженери, геологи та археологи. Але найбільше було священників.
Батько Миколи Кибальчича Іван Йосипович , одружившись, отримав парафію у містечку Короп. Його дружиною стала Варвара Іваницька (рід Іваницьких належав до волинської шляхти). Вона була добре освіченою, любила літературу, навчала дітей французської та німецької мов. Із шести дітей Кибальчичів Микола – наймолодший. Йому було 4 роки, коли мати померла і хлопчика забрав дідусь Максим Іваницький .
Дід  Максим був людиною всебічно обдарованою та волелюбною. В молоді роки він, хоча і закінчив духовне училище, до релігійної діяльності не долучився. Приставши до мандрівної театральної трупи, він гайнув з ними до Полтави, де вони ставили «Москаля – чарівника» з М. Іваницьким у ролі Чупруна. Познайомився Івницький і з присутнім на виставі І. Котляревським. Згодом за його редакцією вийшли друком вірші Максима Іваницького «Мої думи», книжку він присвятив улюбленому онукові Миколі. Для Миколи дід був найбільшим авторитетом та єдиною близькою людиною. Уже в дорослому віці М. Кибальчич, за необхідності, користувався ім’ям та прізвищем діда, друкувався ж під псевдонімом Дорошенко.
Замість навчання в духовній семінарії, по освіту Кибальчич пішов до Новгород – Сіверської гімназії, далі  - Петербурзький інститут інжеренів шляхів сполучення (1871). Не закінчивши його, переходить до Медично – хірургічного академії, де і знайомиться з народовольцями. У 1875 році потрапляє на 3 роки до Лук’янівської в’язниці Києва за зберігання нелегальної літератури. Позбавлений можливості далі навчатися, колишній студент зосереджується на революційній діяльності. У групі Желябова він, маючи талант хіміка, готує зброю та вибухівку для терорестичних актів. Експериментуючи, поліпшує якість динаміту, який за своїмм властивостями перевершив динаміт Нобеля.
У замаху 1881 року на царя Алєксандра ІІ (ним був підписаний емський указ про заборону української мови), ключову роль зіграла бомба, виготовлена здібним Кибальчичем. Багаточисленній рідні царевбивці влада запропонувала змінити прізвище, але, пишуть, ніхто до цього не пристав.
За кілька д нів до страти М. Кибальчич розробив проект реативного літального апарата з пороховим двигуном. Описав керування польотом у спосіб  варіювання кута нахилу двигуна, запропонував запрограмований режим горіння пороху, тощо. Вболіваючи за те, щоб його праця не пропала намарно, Кибальчич на стіні камери гудзиком креслить схему свого винаходу – майбутнього космічного корабля. Його записи та розрахунки, вилучені «охранкою», пролежали без руху близько 30 років і вперше побачили світ після жовтневого перевороту.

Перші самостійні теоретичні роботи К. Ціолковського щодо реактивних приладів з’явилися лише у 1903 році, за 20 років після винаходу Кибальчича. Ціолковського і назвали «батьком космонавтики».
Більше цікавого про винаходи і долі Миколи Кибальчича, Констянтина Ціолковського читайте у : Пугач О. Параболи зіркових устремлінь / О. Пугач //Культура і життя. – 2018. - №10. – С. 5

Підготувала Н. Оксанич